Закалюк А. П.

Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:

У 3-х кн.

Книга 3

Видавничий Дім «Ін Юре»,

Київ 2008

ББК 67.9(4УКР)61

Рецензенти: П. П. Михайленко — заслужений діяч науки і техніки України,

доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) Академії

правових наук України;

В. О. Глушков — заслужений юрист України, доктор юридичних

наук, професор; В. І. Шакун — доктор юридичних наук, професор, член-корес-

пондент Академії правових наук України

Закалюк А. П.

Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3-х кн. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008.

І5ВК 978-966-313-339-3

Кн. 3: Практична кримінологія. — 320 с. І5ВК 978-966-313-361-4

У Книзі 3 Курсу сучасної української кримінології вперше у криміно­логічних виданнях України описуються прикладні питання застосування кримінологічних знань, відповідних прийомів, засобів, рекомендацій для практичного вирішення кримінологічних завдань у галузі запобігання та протидії злочинності, зокрема джерела і форми використання криміно­логічної інформації, методики її збирання, аналізу кримінологічної ситуації, організація кримінологічного дослідження, розробка кримінологічних про­гнозів і планів, зокрема індивідуального призначення. Вперше системно викладаються методологія, методика, правове забезпечення та організація проведення кримінологічної експертизи. Також містяться міркування авто­ра щодо перспектив розвитку української кримінології та використання на практиці її здобутків.

Книга розрахована насамперед на працівників органів правоохоропи, які за функціональними обов'язками повинні займатися діяльністю із запобігання та протидії злочинності, на студентів (слухачів) навчальних за­кладів, які в процесі вивчення навчальної дисципліни «Кримінологія» готу­ють себе до використання набутих кримінологічних знань у практичній діяльності, а також на інших читачів, що зацікавлені у скороченні злочинних проявів.

ББК67.9(4УКР)61+67.61

І5ВМ 978-966-313-339-3 ІЗВК 978-966-313-361-4 (т. 3)

' Закалюк А. П., 2008

1 Видавничий Дім «Ін Юре»

2008 Передмова

У Передмові до Книги 1 та всього «Курсу сучасної української кримінології» зазначалося, що суттєвою відмінністю останнього від подібних публікацій є не лише оновлена на сучасному рівні на­укових знань його теоретична складова та спрямованість на відповідне удосконалення викладення Кримінології у ВНЗ, а й розрахованість на практичне застосування викладених положень, оцінок, висновків, рекомендацій у практичній діяльності із за-помітне та протидії проявам злочинності. Незважаючи на значне просування у розробці теоретичних проблем кримінології, чим ха­рактеризується головним чином період 60-90-х років XX ст., помітне поширення кримінологічних досліджень та відкритого використання в них незрівнянно більшого обсягу інформації про злочинність, застосування здобутків кримінології у практичній правоохоронній діяльності перебуває на вкрай низькому рівні.

Таке становище пояснюють кілька причин. Насамперед це відсутність у державній політиці запобігання та протидії злочин­ності (фактично така політика загалом не визначена) спрямуван­ня управління цією діяльністю та її практичного здійснення на на­укове обґрунтування, використання здобутків суспільних наук, зокрема кримінології. Сучасна вища влада в країні, а за нею керівники центральних правоохоронних та інших державних органів не звикли та не навчені спиратися на висновки та поло­ження науки, зокрема кримінології, не відчувають у цьому потре­би. Рішення органів влади у сфері протидії злочинності ґрунту­ються зазвичай не на її об'єктивному науковому аналізі, а на маніпульованих показниках про нібито скорочення кількості злочинних проявів.

На такому ставленні до кримінології, навіть до прикладних висновків кримінологічних досліджень, безперечно, відбивається

помітний дефіцит кримінологічних знань керівників вищих органів управління, керівного складу і фахівців правоохоронної системи. Навіть ті, що здобули вищу юридичну освіту (а серед них нині чимало хто має наукові ступені), нечасто володіють до­статніми кримінологічними знаннями та обізнаністю щодо науко­вих розробок у галузі кримінології. Та чи можливо дати студентові юрфаку повноцінні знання з кримінології, тим більше практично­го застосування, якщо на навчальний курс з цієї дисципліни у про­грамі стаціонарної форми навчання спеціалізованого ВНЗ систе­ми МВС України відводиться менш ніж 100 годин, з яких лише 10 % — на практичні заняття, а у ВНЗ, підпорядкованих Міносвіти і науки, і того менше, до всього рівень здобутих знань контро­люється не екзаменом, а заліком. Цим пояснюється і обмежений обсяг підручників з кримінології, зведення у них до мінімуму практичних порад і рекомендацій. До того склад викладачів ВНЗ з кримінології представлений здебільшого молоддю, що тільки-но вийшла на кафедри зі студентських лав та магістратури і не знає правоохоронної практики, особливо у її сучасному викривленому вигляді.

Як видно, за всіма напрямками та у різних формах у державі і навіть у правоохоронній системі відчувається критичний дефіцит та недооцінка кримінологічних знань. Про це докладніше йти­меться в останній главі цієї Книги. Зараз же на цьому наголо­шується, щоб пояснити задум автора викласти, фактично вперше, окремою книгою прикладні кримінологічні поняття, положення, висновки, рекомендації, прийоми та засоби здійснення у прак­тичній діяльності основних кримінологічних процедур та опе­рацій: збирання та узагальнення кримінологічної інформації, про­ведення кримінологічного аналізу злочинності у місті, районі, більш кваліфікованих видів робіт з прогнозування злочинності, її окремих видів, імовірності вчинення злочину конкретною особою, організації розробки та реалізації плану профілактичних заходів, оздоровлення кримінологічної обстановки. Вперше публікується розроблена автором Курсу та експериментальне апробована мето­дика кримінологічної експертизи проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, законодавче регулювання якої після декількох років «проходження» у Верховній Раді України

відповідного законопроекту зрештою все-таки має закінчитися його прийняттям, чим буде значною мірою забезпечено «очищен­ня» законодавства від норм, реалізація яких сприяє посиленню криміногенних чинників.

Завершальна глава Книги та всього Курсу містить роздуми автора про перспективи кримінології як науки, подальшого вико­ристання її напращовань — у виробленні стратегії розвитку української держави, науковому обґрунтуванні державної політи­ки у сфері запобігання та протидії злочинності, формуванні систе­ми неупередженого реагування на злочинні прояви лише на підставі неухильного дотримання вимог закону, поєднанні у цьому спільних зусиль влади, державного апарату, системи правоохоро-ни, можливостей науки та громадянського суспільства.