2. Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат як базовий принцип їх обліку. Визнання доходів і витрат

Облік доходів і витрат комерційних банків здійснюється згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255. Вказаний нормативний акт регламентує порядок ведення фінансового обліку доходів і витрат банку і ґрунтується на принципі нарахування і відповідності доходів і витрат та принципі обачності.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що всі доходи і витрати установи банку, що їх відносять до звітного періоду, мають відображатися в обліку в цьому ж періоді незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені кошти за ними. При цьому фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.

Згідно з цим принципом доходи і витрати банку визнаються за таких умов:

1. визнання реальної заборгованості за активами та зобов'язаннями банку;

2. можливість точної оцінки фінансового результату операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг.

Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності банку: операційної, інвестиційної, фінансової.

При цьому, згідно з чинними нормативними актами, критерії визнання доходів і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку. Зокрема:

1. Доходи, отримані завдяки використанню активів банку іншими сторонами, визнаються у вигляді процентів, роялті та дивідендів.

Проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать.

Роялті - платежі за використання нематеріальних активів банку -визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної годи.

Дивіденди визнаються у періоді ухвалення рішення про їх виплату.

Умовою визнання процентів і роялті є ймовірність отримання банком економічної вигоди, а дивідендів - достовірно оцінений дохід.

2. За операціями з торгівлі фінансовими інструментами прибутки і збитки визнаються за таких умов:

- покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на активи;

- банк не здійснює подальшого управління та контролю за реалізованими активами;

- сума доходу може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод банку;

• витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

3. Витрати на придбання і створення активу, які не можуть бути визнані активом, визнаються витратами.

Не визнаються доходами: Надходження від інших осіб:

• сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;

• сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

• сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо;

• надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів;

• сума податку на додану вартість, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Не визнаються витратами:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня оплата товарів, робіт, послуг;

• погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.

Дохід також не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість.

Загалом доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.

Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений, то він визнається й відображається в бухгалтерському обліку в розмірі здійснених витрат, що підлягають відшкодуванню. У цьому випадку принцип нарахування й відповідності доходів і витрат застосовується в межах принципу обачності.

Принцип обачності полягає в застосуванні в бухгалтерському обліку методів оцінювання, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів банку.

Витрати, що їх неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо доходи чи витрати отримано або сплачено на дату балансу, то банк може не відображати їх за рахунками нарахованих доходів і витрат. У цьому випадку банк повинен застосувати відповідний внутрішній контроль за нарахованими та отриманими доходами.

Кожен вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо. Статті доходів і витрат не згортаються у фінансовій звітності, за винятком статей, пов'язаних із хеджуванням, або активами й зобов'язаннями, стосовно яких є юридичне право на таке згортання та якщо це передбачено відповідними положеннями з бухгалтерського обліку.

Визнані банком доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням принципу нарахування та згідно з прийнятою обліковою політикою.