Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
7 Мб
Скачать

2.4.5 Газо-, нафто-, продуктопроводи

Аварія на трубопроводі – це аварія на трасі трубопроводу, пов’язана з викидом (розливом) небезпечних пожежо-вибухонебезпечних чи хіміч-них речовин, що призвела до загибелі людей чи отримання ними тілесних ушкоджень або завдала шкоди навколишньому середовищу.

На території України протяжність магістральних газопроводів стано-вить понад 35,2 тисяч кілометрів, магістральних нафтопроводів – 3,9 тисяч кілометрів. Їх роботу забезпечують 31 компресорна нафтоперекачувальна і 89 компресорних станцій. Протяжність продуктопроводів становить 3,3 тисяч кілометрів.

Існуюча мережа на сьогодні виробила свій ресурс і без відновлення в найближчий час може призвести до підвищення аварійності в цій галузі. 4,79 тисяч кілометрів (14 %) лінійної частини магістральних газопроводів відпрацювали свій амортизаційний строк, а 15 тисяч кілометрів (44 %) ма-ють малонадійні та неякісні антикорозійні покриття з полімерних стрічко-вих матеріалів, що призводить до інтенсивної корозії металу труб. Необ-хідність оновлення лінійної частини магістральних газопроводів становить 500 км на рік. Виконання робіт капітального ремонту та реконструкції га-зотранспортної системи фактично у 10 разів менше від потреби.

Залежно від виду транспортного продукту розрізняють аварії на газо-, продукто- та інших трубопроводах.

54

2 4.6 Об’єкти комунального господарства

Щорічно бувають кілька десятків аварій на об’єктах комунального господарства. Основними причинами, що призводять до аварії на будівлях і спорудах, є низька якість проектів і виконання робіт, порушення техноло-гічної дисципліни, знос основних будівельних фондів, наявність на ринку будівельних послуг малокваліфікованих дослідних, проектних, будівель-них структур, недосконалість нормативної бази, залучення в господарське використання значних територій зі складними інженерно-геологічними умовами, недостатній контроль відповідними органами, відсутність норма-тивної бази та ін. В Україні в комунальному господарстві склалося крити-чне становище. Водопровідно-каналізаційне господарство характеризуєть-ся незадовільним технічним станом споруд, обладнання, недосконалістю структури управління та нормативно-правової бази для надійного і ефек-тивного функціонування.

Існує небезпека виникнення та поширення інфекційних захворювань із-за обмежених технічних можливостей очищення питної води і забезпе-чення нею населення Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївсь-кої, Херсонської, Дніпропетровської, Луганської, Донецької, Івано-Франківської та ряду інших областей, міста Севастополя. Крім того, ця за-гроза породжена надходженням у водні басейни небезпечних і отруйних речовин, скиданням міських і промислових стічних вод, зливових стоків із забруднених територій, промислових об’єктів та сільськогосподарських угідь, пошкодженнями на водопровідних та каналізаційних мережах. Все це значно погіршує економічний стан водопостачання. Із 344 870 об’єктів комунального господарства непридатними для подальшої експлуатації є біля 1000, з них 250 об’єктів та 4370 кілометрів інженерних мереж перебу-вають вкрай загрозливому технічному стані. Без попереднього очищення у водойми скидається 250 кубометрів стічних вод.

Більше 1250 сільських населених пунктів забезпечуються привозною питною водою.

В Україні експлуатується понад 17 000 мостів, які не мають відпові-дного нагляду і їх стан не контролюється, у тому числі 34 % мостів побу-довані до 1961 p., а розрахунковий термін їхньої експлуатації –30…40 ро-ків.

На теплових електростанціях України 80 % енергоблоків відпрацю-вали розрахунковий ресурс, а 48 % перевищили граничний ресурс. Прак-

55

тично відпрацювали свій ресурс 40…50 тисяч кілометрів електричних ме-реж, які введені в експлуатацію до 1970 р.

Будівлі та споруди в основних галузях промисловості – чорній мета-лургії, машинобудівній, суднобудівній, вугледобувній, енергетичній, наф-тогазовій, хімічній а також у сільському господарстві введені в експлуата-цію 50…70 років тому, а також ті, що введені в останні 10…20 років, не мають відповідної системи кваліфікованої експлуатації.