Питання

1. Визначення ЦЗ.

2. Пакет дисциплін що стосуються безпеки життєдіяльності.

3. З якими подіями пов’язане виникнення Міжнародного гуманітарного права?

4. Женевські конвенції та сфери їх використання.

5. Додаткові протоколи Женевської конвенції.

6. Кому надають захист Женевські конвенції?

7. Що таке «Міжнародний комітет Червоного хреста?

8. Причина перейменування…

9. Юридичне забезпечення ЦЗ в Україні.

10. Принцип забезпечення ЦЗ.

11. Аварії, катастрофи, стихійні лиха. Надзвичайні події та ситуації.

12. Як позначаються об’єкти цивільного захисту, та його підрозділи згідно Женевської конвенції?

13. Основні завдання ЦЗ.

14. Єдина державна система запобігання та реагування на НС.

15. Класифікація НС за різноманітними ознаками ( за природою походження; за територією поширення; за швидкістю поширення ; за раптовістю протікання; за загальною причиною виникнення видів наслідків; за термінами та масштабами прояві).

16. Комісія з техногенної екологічної безпеки ТЕП і НС.

17. НС техногенного походження.

18. НС природного походження.

19. НС соціально – політичного характеру.

20. НС військового характеру.

21. Структура управління ЦЗ держави.

22. Система ЦЗ ОГД.

23. Основні природні катастрофи України останніх часів.

24. Характерні техногенні ситуації.

25. Потенційно небезпечні об’єкти.

26. Пожежо - небезпечні об’єкти.

27. Хіміко - небезпечні об’єкти.

28. Вибухо – небезпечні об’єкти.

29. Аваії на транспортних комунікаціях.

30. Аварії на комунальних мережах.

1. Визначення цз

Цивільний захист - це система стратегічного забезпечення життєдіяльності держави, що призначена для виконання завдань скерованих на захист населення, довкілля та економіки країни під час виникнення НС та їх наслідків , враховуючи НС природного та техногенного походження, шляхом залучення центральними та регіональними органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів, а також воєнізованих та невоєнізованих формувань.

2. Пакет дисциплін що стосуються безпеки життєдіяльності.

В пакет дисциплін входять такі предмети:

1. БЖД ( теоретичні засади чи основи);

2. БЖД в умовах екологічного середовища;

3. БЖД в умовах виробництва ( установи охорони праці в галузі);

4. БЖД в умовах НС.

2. З якими подіями пов’язане виникнення Міжнародного гуманітарного права?

Термін «міжнародне гуманітарне право» вперше був запропонований у 50 --х рр.. XX ст. відомим швейцарським юристом Жаном Піктов.

Початок розвитку міжнародної гуманітарного права в XX ст., як правило, пов'язують із прийняттям 22 серпня 1864 р. на дипломатичної конференції у Женеві Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни (далі — Женевська конвенція 1864 г.)

У той час, коли в червні 1859 року французька і австрійська армії вели бої в Сольферіно на півночі Італії, в голові Анрі Дюнана, молодого швейцарського громадянина, з’явився задум про міжнародні дії з метою полегшення страждань хворих і поранених у війнах. Після бою Дюнан опинився серед тисяч поранених французів та австрійців і ще з декількома добровольцями зробив усе, що міг, аби полегшити їх страждання. Вжахнувшись того, що побачив, він згодом написав книгу «Un souvenir de Solferino» («Спогади про Сольферіно»), яка вийшла у світ 1862 року; в ній він пропонував створити національні товариства для догляду за хворими і пораненими незалежно від їх раси, національності чи релігії. Він також запропонував державам укласти угоди, в яких визнавалась би робота таких організацій і гарантувалось би краще поводження з пораненими. Потім Анрі Дюнан з чотирма друзями організував Міжнародний комітет допомоги пораненим (який незабаром був перейменований на Міжнародний комітет Червоного Хреста). Ідеї Дюнана знайшли широкий відгук. У декількох країнах були засновані національні товариства, і на дипломатичній конференції в Женеві 1864 року делегати з 16 європейських країн прийняли Конвенцію про поліпшення участі хворих і поранених у діючих арміях. У цьому документі – Першій Женевській конвенції – зафіксовані принципи універсальності й терпимості в питаннях раси, національності й релігії. Була прийнята емблема – червоний хрест на білому тлі, яка стала розпізнавальним знаком військово-медичного персоналу. В мусульманських країнах емблема являє собою червоний півмісяць на білому тлі. З тих пір медичний персонал і шпиталі вважаються нейтральними. Конвенція офіційно заклала підвалини для міжнародного гуманітарного права.

4) Женевські конвенції та сфери їх використання. Чотири багатосторонні міжнародні угоди, укладенні у Женеві. Вони встановлюють гуманітарні правила ведення війни, висунуті у 1864 році Червоним Хрестом.

Перша Женевська конвенція (1864 року) Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях — зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим супротивника, причому будь-яка дискримінація у відношенні поранених і хворих з причин статі, раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які опинилися у владі супротивника, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них забороняється.

Друга Женевська конвенція (1906 року) Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі — встановлює правила поводження з поранених та хворих під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях.

Третя Женевська конвенція (1929 року) ввела нове положення, установив, що його умови ставляться не тільки до громадян країн, що ратифікували конвенцію, але до всіх людей незалежно від їхнього громадянства (не тільки до військових, але і до цивільного населення).

Четверта Конвенція (1949 року) по захисту цивільного населення і військових осіб під час війни була створена для того, щоб установити жорсткі стандарти захисту цивільного населення в місцях військових дій і на окупованих територіях, а також щоб після трагічного досвіду Другої Світової Війни заборонити військові злочини.