Принципи корекційної роботи:

• Принцип єдності діагностики і корекції.

• Принцип нормативності розвитку.

• Принцип корекції “зверху вниз”

• Принцип корекції “знизу вверх”.

• Принцип системності розвитку психічної діяльності.

• Діяльнісний принцип корекції

Вимоги до психолога, що здійснює психокорекційні заходи.

Проведення корекційної роботи вимагає від спеціаліста, що її проводить певної підготовки. Основні компоненти професійної готовності до корекційного впливу:

Теоретичний компонент: знання теоретичних основ:

• Знання загальних закономірностей психічного розвитку в онтогенезі; періодизації психічного розвитку;

• Знання проблеми співвідношення навчання і розвитку;

• Уявлення про основні теорії, моделі і типи особистості;

• Знання про соціально-психологічні особливості групи;

• Знання умов, що забезпечує особистісне зростання і творчий розвиток.

В професійній підготовці можливі три основні підходи:

1. Притримування одного підходу;

2. Еклектизм (знає вибірково з різних теорій і практик);

3. Загальний континуальний підхід.

Практичний компонент підготовки – оволодіння конкретними методами і методиками корекції.

Особистісна готовність передбачає наявність в дорослого потреби іти не від себе, а від клієнта і його проблем; здатність вирішувати власні проблеми, запобігання професійній деформації особистості та синдрому професійного згорання.

Корекційна ситуація

Корекційна ситуація включає 5 основних елементів:

• Людина, яка страждає і шукає полегшення своєї проблеми. Людина, яка має цілий ряд проблем різного роду і потребує психологічної допомоги, в психокорекції - це клієнт.

• Людина, яка допомагає і завдяки навчанню або досвіду сприймається як здатний надавати допомогу- це психолог, психокоректор.

• Теорія, яка використовується для пояснення проблем клієнта. Психологічна теорія включає: психодинаміку, принципи навчання і інші психічні чинники.

• Набір процедур (техніки, методи), що використовуються для вирішення проблем клієнта. Ці процедури безпосередньо пов'язані з теорією.

• Спеціальні соціальні відносини між клієнтом і психологом, які допомагають полегшити проблеми клієнта.

Психолог повинен прагнути до створення такої атмосфери, яка дозволяє клієнту з оптимізмом дивитися на рішення своїх проблем. Таке спеціальне відношення є чинником, характерним для всіх форм допомоги.

Переваги групової форми психологічної роботи (к.Рудестам, 1993)

• груповий досвід протидіє відчуженню, допомагає рішенню міжособистісних проблем; людина уникає непродуктивного замикання в самому собі зі своїми труднощами, виявляє, що його проблеми не унікальні, що й інші переживають подібні почуття, – для багатьох людей подібне відкриття саме по собі виявляється потужним психотерапевтичним фактором;

• група відбиває суспільство в мініатюрі, робить очевидними такі сховані фактори, як тиск партнерів, соціальний вплив і конформізм; по суті справи в групі моделюються – яскраво, виражено - система взаємин і взаємозв'язків, характерна для реального життя учасників, це дає їм можливість побачити й проаналізувати в умовах психологічної безпеки психологічні закономірності спілкування й поводження інших людей і самих себе, не наявні в життєвих ситуаціях;

• можливість одержання зворотного зв'язку й підтримки від людей з подібними проблемами; у реальному житті далеко не всі люди мають шанс одержати щирий, безоцінний зворотний зв'язок, що дозволяє побачити своє відбиття в очах інших людей, що відмінно розуміють сутність твоїх переживань, оскільки самі вони переживають майже та ж саме; можливість "дивитись" в цілу галерею "живих дзеркал" є, очевидно, найважливішою перевагою групової психологічної роботи, не досяжною ніяким іншим способом;

• в групі людина може навчатися новим умінням, експериментувати з різними стилями відносин серед рівних партнерів; якщо в реальному житті подібне експериментування завжди пов'язане з ризиком нерозуміння, неприйняття й навіть покарання, тренінгові групи виступають у якості своєрідного "психологічного полігона", де можна спробувати поводитися інакше, чим звичайно, "примірити" нові моделі поводження, навчитися по-новому ставитися до себе й до людей – і все це в атмосфері доброзичливості, прийняття й підтримки;

• взаємодія в групі створює напругу, що допомагає прояснити психологічні проблеми кожного; цей ефект не виникає при індивідуальній психокорекційній і психотерапевтичній роботі; створюючи додаткові складності для ведучого, психологічна напруга в групі може (і повинна) відігравати конструктивну роль, підпитуватись енергетикою групових процесів; завдання ведучого – не дати напрузі вийти з-під контролю й зруйнувати продуктивні відносини в групі;

• група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження й самопізнання; інакше, чим у групі, інакше, чим через інших людей, ці процеси повною мірою неможливі; відкриття себе іншим і відкриття себе самому собі дозволяють зрозуміти себе, змінити себе й підвищити впевненість у собі;

• групова форма переважна й в економічному плані: учасникам дешевше робота в тренінгу, чим індивідуальна терапія (і для багатьох тренінгова робота набагато більше ефективна); психолог також одержує й економічну вигоду, має можливість економити свій час.

• у групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль іншої людини для кращого розуміння його й себе й для знайомства з новими ефективними способами поводження, застосовуваними кимсь; виникаючий в результаті цього емоційний зв'язок, співпереживання, емпатія сприяють особистісному росту й розвитку самосвідомості; Об’єктами психокорекційного впливу можуть бути: людина, сім’я, група, колектив.