Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник БФО.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.05 Mб
Скачать

5.4 .Облік інших довгострокових зобов»язань

Облік інших довгострокових зобов’язань, які не знайшли свого відображення на вищезгаданих рахунках класу 5 "Довгострокові зобов'язання", здійснюється на рахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання". Здебільшого на цьому рахунку відображаються розрахунки з кредиторами (засновниками підприємства, учасниками) на предмет надання підприємству поворотної фінансової допомоги.

Схему типових проведень на рахунку 55 наведено у таблиці.

№пп

Зміст операції

Дебет

Кредит

1

Отримано поворотну фінансову допомогу

301,311

55

2

Переведено довготермінове зобов»язання у поточне

55

61

3

Відображено погашення зобов»язання за отриманою фінансовою допомогою

55

310,311

Аналітичний облік на рахунку 55 ведеться у розрізі позичальників.

Основні поняття та визначення

Довгострокове зобов»язання – заборгованість перед кредиторами, термін погашення якого – більше 1-го року (12 місяців).

Облігації підприємств – цінні папери, що засвідчують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов»язання відшкодувати їм номінальну вартість цих облігацій у передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Оренда – це надання однією стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендареві) майна в тимчасове користування на визначений термін за певну плату на підставі договору оренди.

Фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом.

Питання для самоконтролю

  1. Економічний зміст та види довготермінових зобов»язань.

  2. Методика обліку довготермінових зобов»язань за майно, передане у фінансову оренду.

  3. Методика обліку розрахунків за довготерміновими векселями одержаними.

  4. Облік інших довготермінових зобов»язань.

Розділ 6. Облік забезпечення зобов»язань та цільового фінансування

6.1.Змістові та класифікаційні характеристики забезпечення зобов»язань.

6.2.Методика обліку забезпечення зобов»язань

6.3.Облік цільового фінансування.

6.1. Змістові та класифікаційні характеристики забезпечення зобов»язань

            Забезпечення ― особливий вид зобов’язань, які самостійно формуються підприємством  (резервуються кошти в якості внутрішніх джерел фінансування для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію;  виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та забезпечення інших витрат і платежів.

             Суми створених забезпечень одночасно визнають витратами, а тому при їх нарахуванні у підприємства активів не виникає.

Як економічна категорія забезпечення означає створення резервних і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості кредиторам.

 Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” під забезпеченням розуміють зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу. Їх визнають за обліковою оцінкою в сумі, необхідній для погашення відповідного зобов’язання. Забезпечення формуються шляхом збільшення операційних витрат поточного періоду, в якому такі забезпечення сформовано (нараховано, поповнено), і використовуються для покриття тільки тих витрат, для яких їх було створено.

Згідно з п. 6 ПБО 16 під забезпеченням розуміють зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), визнається витратами звітного періоду за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оціненими.

Слід зауважити, що забезпечення виступають однією з основних складових облікової політики, при формуванні якої слід звернути особливу увагу на створювані резерви майбутніх витрат і платежів. Окремі підприємства можуть також створювати й інші додаткові резерви. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене.

Достовірність утворення і погашення сум забезпечень перевіряється за даними кошторисів, розрахунків і за необхідності в кінці року коригується. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, збільшується або зменшується. У випадку відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

На деяких підприємствах подібні внутрішні джерела не формуються. Усі понесені витрати одразу списуються у поточному періоді. Безумовно, це неправильно як з економічної, так і з методичної точки зору, оскільки необхідні витрати, що мають сезонний чи несистематичний характер будуть мати суттєвий вплив на фінансовий результат.