3. Сучасні моделі обліку витрат та фінансових результатів

На даний час можна виділити два підходи до рішення проблем розвитку управлінського обліку виробничої діяльності.

Перший підхід орієнтований на удосконалювання калькуляції і системи контролю за витратами в розрізі кожного виду продукції, робіт і послуг. Він характеризується розподілом усіх витрат на прямі і непрямі.

Другий підхід — удосконалювання системи управління витратами, методики прийняття управлінських рішень у залежності від кон'юнктури ринку й інших зовнішніх факторів. Він характеризується розподілом витрат на перемінні і постійні.

Перший підхід орієнтований на виробництво, другий — на ринок.

На базі обліку повних витрат створені різні його варіанти:

- облік відносних індивідуальних витрат;

- облік витрат за факторами виробництва;

- функціональний облік витрат;

- структурний облік витрат;

- облік витрат, що постійно розподіляються.

Облік відносних індивідуальних витрат — варіант, при якому за місцями виникнення, центрами відповідальності і на готову продукцію відносять тільки ті витрати, що мають до них пряму приналежність. У результаті цього зникають загальні непрямі витрати і усі витрати розглядаються як прямі. Така система дозволяє визначити, яка частина доходів покриває витрати, а яка формує чистий прибуток.

Облік витрат за факторами виробництва — варіант, за яким витрати групуються за факторами, що визначають виробничий процес, — витрати робочої сили, знарядь праці і матеріалів. Такий підхід не допускає включення до складу витрат, що викликані невикористанням яких-небудь ресурсів.

Функціональний облік витрат на виробництво — варіант, основна ідея якого полягає в повному використанні виробничого й організаційного потенціалу. Система припускає чітке розмежування функцій і вимір результатів їхнього виконання.

Витрати в цій системі групуються за кожною функцією (безпосередні функції підприємства, допоміжні й обслуговуючі), визначаються їхня залежність від обсягу продукції, що випускається, і зміна витрат у часі. Система функціонального обліку дозволяє інтегрувати планові і фактичні дані, установити контроль за використанням виробничих потужностей підприємства.

Структурний облік витрат на виробництво — варіант, за яким витрати групуються за трьома напрямками: 1) прямі; 2) загальні перемінні; 3) структурні.

Основною ознакою угруповання структурних витрат є мета управлінських рішень і час їхнього прийняття. Ця система обліку полегшує виявлення результатів за кожним прийнятим управлінським рішенням.

Облік витрат, що постійно розподіляються, на виробництво - варіант, що передбачає розподіл витрат у три етапи:

1) включення в собівартість прямих пропорційних витрат;

2) віднесення на собівартість перемінної частини загальних витрат;

3) розподіл за видами продукції загальних постійних витрат.

Відмітною рисою цієї системи є застосування способів розподілу постійних загальних витрат за видами продукції.

Багатоступеневий облік витрат на виробництво — варіант, при якому накопичують націнку (маржу) для покриття витрат на кожній ступені виробництва. Система використовується для оцінки окупності виробництва конкретних видів продукції, визначення рентабельності окремих підрозділів підприємства і перебування нижньої границі для відпускних цін. Основою системи послужив розподіл витрат на контрольовані і неконтрольовані.

Облік відшкодування постійних витрат на виробництво — варіант, основна суть якого — у з'єднанні обліку перемінних витрат з урахуванням повних витрат. Ця система обліку має багато загального з багатоступінчастим обліком. Особливість полягає в застосовуваних облікових процедурах. Так, спочатку порівнюють ринкову ціну із собівартістю, потім за кожною стадією виробничого процесу встановлюється, якою мірою ціна покриває витрати. Або при невідомій ціні беруть прямі перемінні витрати на одиницю продукції і на кожну наступну ступінь додають постійні витрати.

Облік відшкодування граничних стандартних витрат на виробництво — варіант, заснований на передумові, що між обсягом виробництва і витратами існує тверда лінійна залежність. У цьому випадку в обліку виділяють постійні і пропорційно перемінні витрати за місцями їхнього виникнення. Розрахунок відхилень виконують за методикою нормативного обліку, тобто за допомогою еластичного кошторису. Фактичні витрати розраховують додаванням до суми нормативних витрат виявлених відхилень.

Крім перерахованих варіантів сучасних систем обліку витрат на виробництво, використовується багато змішаних. Кожна з розглянутих систем має певні достоїнства і недоліки, що безумовно, повинне враховуватися при прийнятті управлінських рішень.