1 Залишок готової продукції на кінець місяця, од.

3000 + 18000 – 16200 = 4800 2500 + 26000 – 23500 = 5000

² Виробничі витрати на одиницю залишку готової продукції

1400 + 4620000/44000 = 1505 1150 + 4620000/44000 = 1255

Звіт про фінансові результати підприємства за методом змінних витрат має наступний вид.

Стаття	Столи	Дивани	Всього
1	2	3	4
Виручка від реалізації, грн. 16200 х 2100 = 34020000 23500 х 1600 = 37600000	34020000	37600000	71620000
Запаси готової продукції на початок періоду 3000 х 1400 = 4200000 2500 х 1150 = 2875000	4200000	2875000	7075000
Змінні витрати 18000 х 1400 = 25200000 26000 х 1150 = 29900000	25200000	29900000	55100000
Запаси готової продукції на кінець періоду 48001 х 14002 = 6720000 50001 х 11502 = 5750000	6720000	5750000	12470000
Всього собівартість реалізованої продукції 4200000 + 25200000 – 6720000= 22780000 2875000 + 29900000 – 5750000= 27025000	22780000	27025000	49805000
Маржинальний дохід	21815000
Постійні витрати	4620000
Адміністративні та збутові витрати	721000
Операційний прибуток	16474000

Звірення отриманої різниці в розмірі операційного прибутку

Операційний прибуток метод повних витрат метод змінних витрат Різниця	16588100 16474000 14100
Запаси готової продукції на початок періоду метод повних витрат метод змінних витрат Різниця	8089900 7075000 1014900
Запаси готової продукції на кінець періоду метод повних витрат метод змінних витрат Різниця	13499000 12470000 1029000
Запаси готової продукції на початок періоду Запаси готової продукції на кінець періоду Різниця	1014900 1029000 14100

2. Системи обліку і методи калькулювання за оперативністю обліку і методом контролю витрат (за фактичними і нормативними витратами)

Система обліку за нормативними витратами у першу чергу призначена для управління витратами і являє собою: сукупність процедур з планування, нормування строків виробництва продукції, її складу і якості; нормативне визначення потреб ресурсів, а також засобів виробництва, складання внутрішньої звітності, калькуляції собівартості продукції, здійснення контролю й оцінки економічної ефективності на основі норм і нормативів витрат.

Система обліку за нормативними витратами з'явилася коли основними проблемами у виробництві були продуктивність праці і її уніфікація. Система обліку за нормативними витратами дозволяє успішно вирішити завдання:

- досягнення цільової, попередньо розрахованої собівартості продукції;

- рішення проблеми поточного контролю витрат у процесі виробництва, виявлення причин відхилень від встановлених стандартів, освоєння нових резервів в економії.

Встановлення нормативних витрат базується на припущенні, що більшість сучасних технологій дуже стабільні і передбачувані. Стабільна технологія дозволяє визначити обсяг використання сировини, матеріалів, енергоносіїв, праці, послуг на різних етапах переробки.

Визначивши нормативні витрати, що будуть понесені при виробництві, і додавши до цієї інформації ціни на ресурси, можливо визначити нормативну собівартість продукції.

Встановлення цільових показників по витратам змушує підкорити всю діяльність підприємства досягненню цих цілей. У будь-який момент можна точно оцінити поточні витрати незалежно від ступеня готовності продукції. При цьому уся увага менеджерів зосереджується на відхиленнях у кількісних і вартісних показниках від нормативів. Процес управління організується на основі аналізу причин цих відхилень і зводиться до їх мінімізації.

Основою системи обліку за нормативними витратами є чітке встановлення доказових норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, кількості і продуктивності праці, заробітної плати і всіх інших витрат, пов'язаних з виготовленням продукції, напівфабрикатів на всіх етапах виробничого циклу.

Норма - це гранично припустима величина абсолютного витрачання конкретних предметів праці і витрат робочого часу на різних операціях технологічного процесу або функціонування обладнання, пов'язаного з виготовленням продукції.

Нормативи - відносні величини, що характеризують коефіцієнт використання сировини, режиму роботи устаткування й інших показників, і їхнє використання. Нормативи тісно пов'язані з нормами.

Норми і нормативи витрат встановлюються за всіма видами сировини і матеріалів, палива, енергії, робіт, послуг і інших основних статей калькуляції в розрізі видів продукції, що випускається, (виконуваних робіт, послуг). Технічно і науково обґрунтовані норми відображають рівень техніки і технології, що використовуються, організації виробничих процесів, забезпечують ефективне й оперативне управління витратами і результатами діяльності.

Склалося декілька підходів до розробки нормативів (стандартів):

1. Тверді нормативи - нормативи встановлюються таким чином, щоб їх практично неможливо було перевиконати. Виконання їх навіть на 90% може означати успішну роботу. Якщо відбулося перевиконання норми, то це означає, що вона була встановлена з запасом, тобто неправильно, оскільки був схований певний резерв економії витрат або підвищення продуктивності. Встановлення твердих нормативів сприяє високій мотивації і мобілізації працівників підприємства.

2. Ідеальні стандарти - ґрунтуються на уявленні про роботу в ідеалізованій виробничій ситуації: найбільша продуктивність, найменші ціни сировини, найвища якість усіх ресурсів, відсутність браку і втрат з вини персоналу, ніяких збоїв виробництва.

3. Стандартні норми - це науково обґрунтована величина, отримана в результаті аналізу і розрахунку необхідних ресурсів і витрат часу на виконання визначених операцій, передбачених технологією при різних умовах і правильному виборі устаткування.

4. Реально досяжні нормативи - метод заснований на усередненні декількох найкращих показників.

5. Основні норми - це норми, що залишаються незмінними протягом тривалого періоду часу.

У промисловому виробництві нормативи і норми регламентуються стосовно елементів витрат на виробництва:

• розміри запасів сировини, матеріалів, палива;

• витрати сировини, матеріалів, палива на випуск основної продукції, утворення запасів незавершеного виробництва;

• витрати на оплату праці (часу, виробітку, трудомісткості);

• витрати на амортизацію й обслуговування устаткування і управління виробництвом.

Крім того, застосовується ряд допоміжних нормативів: коефіцієнти використання сировини, матеріалів; відсоток виходу деталей і напівфабрикатів протягом звітного періоду та ін.

Нормативи і норми за цільовим призначенням класифікуються за об'єктами нормування; видами продукції, видам робіт, технологічним операціям та ін. (табл. 3.4).

Таблиця 3.4– Види норм

Види норм	Сутність норм
Поопераційна	Регламентує витрачання матеріалів на окрему операцію
Подетальна	Регламентує витрачання матеріалів на одну деталь
Повузлова	Регламентує витрачання матеріалів на окремий вузол, що може бути використаний як на самому підприємстві, так і бути товарною продукцією.
Витрата матеріалу на виробництво	Розраховується на основі подетальних і повузлових норм витрат
Функціональна	Розмір матеріальних витрат, розрахований при удосконалюванні технології виробництва та його організації.