1. За об'єктами витрат:

- попроцесне калькулювання – об'єктом витрат є технологічно послідовні стадії виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), тобто виробничі процеси;

- позамовне калькулювання – об'єктом витрат виступає конкретне замовлення на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг).

2. За повнотою обліку витрат:

- за повними витратами – у собівартість продукції включаються змінні і постійні витрати підприємства;

- за змінними витратами – собівартість продукції калькулюється лише на підставі змінних витрат.

3. За оперативністю обліку і контролю витрат:

- за фактичними витратами – виробничі та інші витрати підприємства накопичуються і розподіляються лише за фактичними цінами і розцінкам;

- за нормативними витратами – розробляються нормативи витрат, що включаються до собівартості продукції, що зіставляються з фактичними витратами.

2. Системи обліку і методи калькулювання за об'єктами групування (обліку) витрат: позамовний, попроцесний, попередільний

Методи обліку і калькулювання за об'єктами витрат включають позамовну, попроцесну і попередільну системи.

Позамовний метод обліку витрат - метод, що застосовується при виготовленні унікального чи виробленого за спеціальним замовленням виробу. При цьому методі витрати на виробничі матеріали, оплату праці виробничих працівників і виробничі накладні витрати відносяться на кожне індивідуальне замовлення або на вироблену партію продукції.

Позамовний метод калькулювання собівартості продукції застосовується у суднобудуванні, літакобудуванні, швейне виробництво, легка промисловість, будь-яке виробництво, що працює за спеціальним замовленням.

Основні характеристики методу:

- концентрація даних за всіма понесеними витратами і віднесення їх на окремі види робіт чи серії готової продукції;

- вимір витрат за кожною завершеною партією, а не за визначений проміжок часу;

- витрати списуються по мірі завершення замовлення.

Основний підхід до позамовної калькуляції.

1. Визначення замовлення як об'єкта витрат.

2. Визначення прямих витрат (матеріали й основна праця), пов'язаних з замовленням.

3. Вибір бази для розподілу накладних витрат на замовлення.

4. Співвіднесення накладних витрат з базою розподілу.

5. Розрахунок ставки розподілу накладних витрат.

6. Віднесення накладних витрат на замовлення, використовуючи ставку їх розподілу.

7. Визначення загальних витрат за замовленням (матеріали, праця, виробничі накладні витрати).

Попроцесний метод обліку витрат - система калькулювання продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва.

Попроцесна система припускає безупинні, рівномірні технологічні потоки з відносно стабільною структурою, у яких здійснюється регулярне виробництво однотипних продуктів.

Ця система застосовується у галуззях, пов'язаних з виробництвом однорідної продукції: металургія, хімічна промисловість, фармацевтична промисловість, випуск вузлів і компонентів персональних комп'ютерів та інші.

Принципова відмінність між попроцесним і позамовним калькулюванням полягає в ступені усереднення при розрахунку витрат на одиницю продукції чи послуг. При попроцесному калькулюванні матеріали, праця і накладні витрати не пов’язуються з окремим замовленням покупця (як при позамовній системі), а акумулюються у виробничих підрозділах і рівномірно розподіляються на всі одиниці продукції, що пройшли через підрозділ протягом періоду.

Попроцесне калькулювання можна представити у виді схеми (рис. 3.2).

Сировина та матеріали
Заробітна плата							Готова продукція
Н акладні витрати
			Незавершене виробництво 1		Незавершене виробництво 2

Рис. 3.2 - Попроцесне калькулювання собівартості продукції

Для виробництва готової продукції може використовуватися два і більше процесів (переділу), тому іноді такий метод калькулювання витрат називають попередельним. Для кожного процесу існує свій рахунок незавершеного виробництва, і готовий продукт початкового процесу є напівфабрикатом для наступного. Таким чином, собівартість готової продукції формується із суми витрат останнього процесу з урахуванням вартості переданих на нього напівфабрикатів.

Попроцесний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції може бути:

- безнапівфабрикатним - контроль за рухом напівфабрикатів здійснюється оперативно бухгалтером у натуральних величинах і без запису на рахунках;

- напівфабрикатним - собівартість розраховується за кожною стадією виробництва.

При попроцесному калькулюванні облік ведеться за кожним видом продукції, а розрахунок собівартості кожного виду продукції здійснюється з урахуванням залишків незавершеного виробництва:

Процес розрахунку собівартості для попроцесного виробництва ускладнюється наявністю незавершеного виробництва, оскільки необхідно розрахувати собівартість готової продукції і незавершеного виробництва. Витрати, понесені протягом періоду, повинні бути розподілені між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.

Визначення собівартості готової продукції і незавершеного виробництва здійснюється за наступними етапами:

Етап 1. Визначити загальну кількість одиниць продукції (завершеної і незавершеної).

Етап 2. Розрахувати вихід продукції в "еквівалентних одиницях".

Еквівалентні (умовно-готові) одиниці - показник того, яке число повних одиниць продукції відповідає кількості цілком завершених одиниць плюс кількість частково завершених одиниць продукції. Наприклад, 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності 60%, з погляду виробничих витрат, еквівалентні 60 цілком завершеним одиницям.

Етап 3. Визначити загальну суму витрат, віднесених на дебет рахунка “Виробництво”.

Етап 4. Розрахувати вартість еквівалентної одиниці.

Етап 5. Визначити собівартість готової продукції і незавершеного виробництва наприкінці періоду.

Приклад

На підприємстві довершене у виробництві тільки 180000 одиниць продукції, а ще 20000 одиниць залишилися в незавершеному виробництві. Причому на незавершену продукцію було витрачено 100% прямих матеріалів і 50% витрат на переробку.

Етап 1. Визначимо загальну кількість одиниць продукції (завершеної і незавершеної).

Стаття	Розподіл продукції, од.	Матеріали, %	Витрати на переробку, %
Готова продукція Незавершене виробництво Робота, що врахована на дату	180000 20000 200 000	100 100	100 50

Етап 2. Розрахуємо вихід продукції в "еквівалентних одиницях".

Стаття	Розподіл продукції, од.	Матеріали, екв .од.	Витрати на переробку, екв. од.
Готова продукція Незавершене виробництво	180000 20000	180000 x 100% = 180000 20000 x 100% = 20000	180000 x 100% = 180000 20000 x 50% = 10000
Всього		200000	190000

Етап 3. Визначимо загальну суму витрат, віднесених на дебет рахунка "Виробництво".

Матеріали, грн.. Витрати на переробку, грн.	600 000 380000
Всього витрати, грн.	980000

Етап 4. Розрахуємо вартість еквівалентної одиниці. На даному етапі визначається вартість однієї умовно-готової одиниці або "питома собівартість":

Матеріали, грн. / екв. од.	Витрати на переробку, грн. / екв. од.	Собівартість умовно-готової продукції, грн. / екв. од.
600 000 / 200 000 = 3,00	380000/190000 = 2,00	5,00

Етап 5. Визначимо собівартість готової продукції і незавершеного виробництва наприкінці періоду.

На цьому етапі питомі витрати збільшуються на кількість умовно-готових одиниць у відношенні готової продукції і незавершеного виробництва.

Стаття	Матеріали, грн.	Витрати на переробку, грн.	Всього, грн.
Готова продукція Незавершене виробництво	180000 x 3,00 = 540000 20 000 х 3,00 = 60000	180000 x 2,00 = 360 000 10000 x 2,00 = 20000	540000 + 360000 = 900000 60000 + 40000 = 80000
Всього витрат			980 000

Сума виробничих витрат (980000 грн.) = Собівартість готової продукції (900000 грн.) + Незавершене виробництво (80000 грн.).

Таким чином, можна перевірити правильність розрахунків: якщо сума відрізняється, те це говорить про наявність помилки.