Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lukashova_I.O._,_Golovashchenko_O.M.,_Naumchuk_...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3.14 Mб
Скачать

Приклад

Цех по виготовленню кондитерських виробів здійснює випуск та реалізацію 1000 одиниць продукції. У наступному періоді планується підвищення випуску та реалізації продукції до 2000 одиниць за рахунок збільшення кількості менеджерів з продажу, що відповідно призведе до збільшення сум витрат на оплату їх праці у сумі 4000 . Необхідно визначити загальну суму витрат, для цього по-перше необхідно визначити функцію витрат у поточному періоді. Дані представлені у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Витрати підприємства за звітній період.

1 варіант - Обсяг реалізації -1000 одиниць

Рахунки витрат

Суми витрати

Сукупні

постійні

змінні

Змінні на одиницю

Собівартість реалізованої продукції

50 000

-

50000

50

Зарплата менеджера

8000

8000

-

-

Зарплата експедитора + %

6000

4000

2000

2

Витрати на утримання приміщення

10 000

10000

-

-

Витрати на рекламу

1000

300

700

0,7

Всього

71000

20300

52700

52,7

В поточному періоді функція витрат представлена наступним чином:

Υ= 20300 + 52,7x

У наступному періоді для визначення загального обсягу витрат використовуємо визначену функцію:

(20300 + 4000) + 52,7 х 2000= 129700 (грн.)

Таким чином при підвищенні випуску та реалізації продукції до 2000 одиниць, та підвищенні зарплати менеджерів на 4000 грн. загальна сума витрат по підприємству відповідно буде 129700 грн.

Метод вищої-нижчої точок (міні-макси). Це метод, при якому функція витрат визначається на основі припущення, що змінні витрати являють собою різницю між сукупними витратами при вищих та нижчих рівнях діяльності. Розглянемо визначення функції витрат за даним методом.

1шаг – аналіз вихідних даних

Таблиця 2.11 – Дані для визначення витрат

місяці

Обсяг випуску продукції, одиниць

Витрати на обслуговування обладнання

1

500

6000

2

550

6200

3

450

5500

4

900

9500

5

850

9200

6

950

10000

2 шаг – узагальнення спостережень та розрахунок рівня активності.

Як періоди можуть розглядатися|розглядувати| місяці, тижні або дні. Це залежить від того, про які витрати|затрати| йде мова|промова| і наскільки часто аналізується діяльність. У нашому прикладі|зразку| це 6 місяців і фактором|фактором| є|з'являється,являється| обсяг| випуску| продукції|. Метод найвищою і найбільш нижчою точок |точок,точка-тире| передбачає, що ми можемо вибрати найбільший і найменший обсяг|обсяг| діяльності.

Вибираємо ці дані і для зручності переносимо в таблицю 2.12. Знаходимо|находимо| різницю між найвищим і найбільш нижчим показниками, відповідно|відповідно до| 450 і 950.

Таблиця 2.12 - Розрахунки для визначення функції витрат

Результати спостереження

Фактор витрат, обсяг випуску продукції

Витрати на обслуговування устаткування

Вище значення фактору витрат

950

10000

Найнижче значення фактору витрат

450

5500

Різниця

500

4500

3 шаг – визначення витрат на одиницю продукції.

Припускаємо|передбачаємо|, що при зміні обсягу виробництва|обсягу| на 500 одиниць витрати|затрати| змінилися на 4500|обсягу|. Тобто 4500 - це змінні витрати|затрати| при зміні обсягу|обсягу| на 500 одиниць. Це дає можливість|спроможність| знайти змінні витрати|затрати| на одиницю:

4500: 500 = 9,00

4 шаг – визначення постійних витрат:

10000 – (950 х 9,00) = 1450,00

5500 - (450 х 9,00) = 1450,00

5 шаг – побудова функції витрат:

Υ = 1450 + 9х

Якщо прогнозується, що в наступному|слідуючому| періоді планується|планерує| випуск продукції 1000 одиниць, то можна буде обчислити майбутні витрати|затрати|: 1450,00 + 9 х| 100 = 2350,00. Цей метод застосовується, перш за все|передусім|, для планування|планерування|, складання бюджетів. Все залежить від того, наскільки точні результати він дає. Метод може бути прийнятним|допустимим|, якщо погрішність незначна.

Недоліком розглянутого методу є те, що графік будується через дві основні точки. Якщо ж всі інші точки не мають щільного взаємозв’язку з вищою та нижчою точками, то визначена функція не буде відображати реальної залежності між витратами та фактором.

В итрати, грн.

Υ

1100

9000

7000

5000

3000

1000

350 450 550 650 750 850 950 Х

Обсяг випуску продукції

Рис. 2.8 - Лінія функції витрат, визначена за методом вищої – нижчої точки

Візуальний метод. При даному методі аналітик для побудови функції витрат використовує всю сукупність даних і візуально на графіку проводить пряму лінію, враховуючи усі точки. Даний метод дозволяє уникнути недоліків методу вищої-нижчої точки, проте є суб’єктивним, так як напряму залежить від професійних навичок аналітика.

Метод регресійного аналізу. Це метод статистичного моделювання, що дозволяє визначити закономірність зміни середнього значення змінної величини під впливом зміни значення однієї або декількох незалежних змінних величин.

Модель, яка будується на основі даних однієї змінної величини називається простим регресійним аналізом і має наступний вигляд:

вигляд формул 2.2 і 2.4 є ідентичним, оскільки функція витрат і метод простого регресійного аналізу - це математичний опис залежності  витрат від факторів, що на них впливають. У відмінності від функції витрат метод простого регресійного аналізу - це метод опису залежності  витрат від зміни безпосередньо одного фактору.

М одель, яка будується в залежності від декількох змінних величин, називається множинним регресійним аналізом і визначається як:

На відміну від попередніх методів, метод регресійного аналізу враховує всі дані спостережень та передбачає використання методу найменших квадратів.

Метод найменших квадратів - це один із статистичних методів, який дозволяє визначити елементи функції витрат а і b таким чином, що сума квадратів відстані від всіх точок сукупності до лінії регресії є найменшою.

Для визначення функції витрат за даним методом необхідно вирішити систему рівнянь:

де, Х – незалежна змінна величина;

Y – залежна змінна величина (сукупні або змішані витрати);

а – сукупні постійні витрати;

b – ставка змінних витрат на одиницю продукції

n – кількість спостережень

Алгоритм розрахунку даної системи рівнянь.

  1. Розраховуються показники ( їх сума) Σy, Σx, Σxy, Σx², n.

  2. Підставляються розраховані показники у рівняння.

  3. Розраховуються система рівнянь для ставки змінних витрат (b).

  4. Розраховується одне з рівнянь для визначення загальної суми постійних витрат (а).

Розв’язання. Данні для визначення функції за методом найменших квадратів витрат беремо із таблиці 2.10.

  1. Розрахунки першого етапу узагальнимо у таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 - Розрахунки для визначення функції витрат за методом найменших квадратів

Обсяг випуску продукції (х)

Витрати на обслуговування обладнання (у)

x²

xy

500

6000

250 000

3 000 000

550

6200

302 500

3 410 000

450

5000

202 500

2 250 000

900

9500

810 000

8 550 000

850

9200

722 500

7 820 000

950

10000

902 500

9  500 000

Σx = 4 200

Σy = 45 900

Σx² = 3 190 000

Σxy = 34 530 000

підставимо результати розрахунку у рівняння 2.6 і 2.7

45 900 = 6а + 4200 b (2.8)

34 530 000 = 4 200а + 3 190 000 b (2.9)

  1. Вирішується система рівнянь:

А) для цього необхідно 700 (4 200 : 6) помножити на рівняння 2.8. Отримаємо:

32 130 000 = 4 200 а + 2 940 000 (2.10)

Б) вирахувати рівняння 2.10 із 2.9

2 400 000 = 250 b

b = 9600

  1. Розраховується одне з рівнянь для визначення загальної суми постійних витрат (а), підставивши данні b у формулу (2.8).

45 900 = 6а + 4200 х 9 600

45 900 = 6а + 40 320 000

6а = 40 274 100

а = 6 712 350

Таким чином лінію регресії можна представити як:

Υ= 6 712 350 + 9 600x (2.11)

Метод спрощеного статистичного аналізу. Цей метод був запропонований українським вченим, академіком М.Г. Чумаченко. Він передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи із зростання величини х та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і y.

Таблиця 2.13 - Розрахунок за методом спрощеного статистичного аналізу

місяці

Абсолютні значення

Середні значення

Обсяг випуску продукції

Витрати на обслуговування обладнання

Обсяг випуску продукції

Витрати на обслуговування обладнання

3

450

5 000

Хо = 1 500/ 3=

500

Υо= 17 200/3=

5 733

1

500

6 000

2

550

6 200

Разом

1 500

17 200

5

850

9 200

Х1 = 2 700/3=

900

Υ1=28 700/3=

9 567

4

900

9 500

6

950

10 000

Разом

2 700

28 700

Величина постійних витрат визначається за формулою:

b = ( 5 733 – 940,5) : 500 = 9,6 або

b = ( 9 567 – 940,5) : 900 = 9,6

Виходячи із вище зроблених розрахунків функція витрат має наступний вигляд:

Якщо проаналізувати застосування різних методів для визначення функції витрат (таблиця 2.11 ), то слід зазначити наявність різних результатів. Це говорить про те, що кожен метод має як позитивні моменти, так і недоліки. Тому доцільно для визначення функції витрат застосовувати розглянуті методи у поєднанні один з одним.