6.4.4. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ефективності їх використання

Важливий фактор розвитку та інтенсифікації вироб­ництва – стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ре­сурсами, а також їхнє раціональне використання. З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємству сировини і матеріалів, комплектуючих виробів, енергоносіїв. Суттєво роз­ширюється зона вибору контрагентів сировинного ринку, ак­туальнішою стає проблема раціонального використання матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси підприємство шукає на товарно-сировинній біржі, оцінюючи структуру попиту і пропозиції, їхню ди­наміку за окремими групами матеріалів за цей період. Крім того, враховує можливості та доцільність створення різних запасів, ко­ректуючи їх на зміну умов виробництва та на рівень інфляції.

Головна мета аналізу – визначити забезпеченість підприємства різними видами матеріальних ресурсів з погляду конкурентоспроможності його діяльності, пошуку резервів раціо­нального використання і зниження матеріаломісткості продукції. Дослідження місця та ролі, цілей і напрямів комплексного економіч­ного аналізу, використання матеріалів, оцінка внутрішніх і зовнішніх зв'язків аналізу в управлінні виробничими системами загалом в умовах товарно-сировинного ринку дають змогу виділити його загальну модель (рис. 6.12). Сукупність задач кожного аналітич­ного блоку може змінюватися зі зміною цілей управління і з виник­ненням нестандартних ситуацій у діяльності бірж. У внутрігоспо­дарському аналізі суттєво зростає значення оцінки нормативної бази матеріальних витрат.

Для того щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, потрібно:

• вивчити порядок розрахунку й обґрунтованості договорів на по­ставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

• визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

• перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

• виявити можливості зниження виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

• накреслити заходи щодо зниження понаднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Рис. 6.12. Загальна модель економічного аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ефективності їх використання

Перевіряючи розрахунки потреби, треба з’ясувати, чи вра­ховані зміни у номенклатурі та асортименті призначеної до випус­ку продукції, чи враховані зміни питомих норм витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи, спрямовані на підвищення тех­нічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці.

Загальну потребу підприємства у певному виді мате­ріалів можна визначити за формулою:

де П_з – загальна потреба;

П_п – потреба на виробництво продукції;

П_в – потреба на експериментально-дослідні роботи;

П_р – потреба на ремонт;

П_зв – потреба на утворення нормативних залишків на кінець

аналізованого періоду;

З_о – запас на початок аналізованого періоду.

Перевіривши потреби у матеріальних ресурсах, визначають джерела їх покриття і забезпечення.

До внутрішніх джерел забезпечення належать власне виробництво, використання відходів.

До зовнішніх – надходження від постачальників за договорами (додаткова заготівля).

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ре­сурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Аналіз строків і обсягів поставок матеріалів за укладеними до­говорами пов’язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси повинні задовольняти потребу підпри­ємства у матеріалах на період інтервалів між поставками.

Забезпеченість (мінімальний запас З_min) визначають у днях за формулою:

,

де Н_з – запас певного виду матеріалу;

Д_п – денна потреба у цьому матеріалі.

Це дає змогу визначити запас у днях окремих видів матеріалів на складі. Визначають також інтервали між фактичним надход­женням матеріалів на склад та інтервали поставок за договорами з постачальниками. Потреба у завезенні матеріалів визначається як різниця загальної потреби і внутрішніх ресурсів.

При великій номенклатурі матеріалів визначають обґрунтованість потреб у тих матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, а також у дорогих і дефіцитних. За даними табл. 6.22 визначають детальність обліку потреби у матеріалах.

Як видно з таблиці, розрахункова потреба була завищена на 20 т. Ана­логічно визначають реальну забезпеченість з урахуванням внут­рішніх ресурсів.

Таблиця 6.22