6.4.3. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання

Основні засоби слугують матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно) і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробни­чих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що зменшує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому економічно виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження наявного його парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

З метою забезпечення ефективного управління основними засобами підприємства, треба виділити їхню структуру за кваліфікаційними ознаками. За цією умовою основні засоби підприємств групують за такими ознаками: за належністю, ступенем використання у виробничо-господарській діяльності, галузевою структурою, функціональним призначенням і натурально-речовим складом (рис. 6.10).

Рис. 6.10. Класифікація основних засобів підприємства

Мета економічного аналізу полягає у визначенні забезпеченості підприємства основними засобами за умови найбільш інтенсивного їх використання та пошуку резервів підвищення їх віддачі. Загальна модель аналізу основних засобів зображена на рис. 6.11.

Рис. 6.11 Модель економічного аналізу використання основних засобів підприємства

Враховуючи принцип системного підходу, в процесі економічно­го аналізу на різних рівнях менеджменту виділяють такі завдання:

• аналіз обсягу та структури основних засобів і їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

• визначення технічного стану основних засобів, темпів, форм і методів їх оновлення;

• аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного та інтенсивного завантаження;

• виявлення внутрівиробничих резервів поліпшення використан­ня основних засобів;

• розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів по­ліпшення використання основних засобів.

Аналіз починається з вивчення зміни обсягу, складу та струк­тури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

• промислово-виробничі засоби;

• виробничі засоби інших галузей;

• невиробничі основні засоби.

Для аналізу використовують дані форми річного звіту (табл. 6.14).

Таблиця 6.14

Характеристика обсягу, складу та структури основних засобів підприємства, тис. Грн

Вид основних засобів	Наяв­ність на початок року	Надійшло у звітному році		Вибуло у звітному році			Наяв­ність на кінець року
		всього	введення нових	всього	ліквідо­вано	передано іншим особам
Всього Промислово-виробничі основні засоби Основні засоби інших галузей Основні засоби невиробничого призначення	2530 1900 - 630	220 200 - 20	170 150 - 20	200 160 - 40	180 140 - 40	20 20 - -	2550 1940 - 610

З аналізу випливає, що загальне зростання основних засобів відбулося за рахунок приросту основних промислово-виробничих засобів (200 із 220). Загалом основні засоби зросли на 20 тис. грн. (2550 - 530), або на 9,3 %. Основні промислово-виробничі засоби зросли на 15,1 %. Це спричинило зміни в їхній структурі. Зростання та зміна структури основних промислово-виробничих засобів визначає виробничу потужність підприємства.

На обсяг, структуру та динаміку основних виробничих засобів впливають такі фактори:

• характер та особливості процесу виробництва (неперервний, дискретний);

• тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

• технологія, рівень спеціалізації і кооперування;

• методи організації виробництва.

У ході аналізу визначають зміну структури під впливом комплексної механізації та автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

Особливої уваги заслуговує аналіз технологічної та вікової струк­тури основних засобів.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення та вибуття.

Коефіцієнт оновлення показує інтенсивність оновлення і визна­чається відношенням вартості основних засобів, які надійшли за аналізова­ний період, до їхньої загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття основних засобів з виробництва і визначається як відношення вартості основ­них засобів, які вибули за певний період, до її вартості на початок періоду.

Ці коефіцієнти визначають для всіх основних засобів.

Коефіцієнт оновлення промислово-виробничих засобів за даними табл. 6.14 становить:

,

а коефіцієнт вибуття відповідно:

.

Аналізуючи структуру та динаміку основних засобів, враховують особливості їх функціонування у тій чи іншій галузі.

Важливим етапом аналізу основних засобів є визначення їх тех­нічного стану, який у непрямій формі виз­начається його віковим складом і показує питому вагу вікової групи у загальній кількості одиниць цього виду устаткування ( ):

де А_і– середина вікового інтервалу;

g_і – частка кожної вікової групи для певного виду устаткування, %.

Підвищення частки прогресивного устаткування сприяє впро­вадженню сучасних прогресивних технологій.

Іншим узагальнюючим показником, що характеризує тех­нічний стан засобів, є коефіцієнт спрацювання, який визначають як відношення нарахованої амортизації до початкової вартості всіх основних засобів і їхніх складових частин. Цей коефіцієнт показує, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, спрацьовані, тобто яка частина їхньої вартості перенесена на новостворений продукт (табл. 6.15).

Таблиця 6.15