А
Блок 4 Аналіз
соціально-економічних аспектів
діяльності господарюючого суб’єкта
Блок 8 Аналіз
фінансових результатів діяльності
Аналіз ефективності
системи менеджментуБлок 11
наліз
ефективності функціонування суб’єкту
господарювання (комплекс
3) пов’язаний з необхідністю забезпечення
господарської діяльності фінансовими
ресурсами, вибором ефективних форм
господарювання та систем менеджменту.
З одного боку, такі оцінки дають змогу
визначити продуктивність виробничо-фінансового
менеджменту у подоланні кризових явищ
та забезпеченні стійкого економічного
зростання. З іншого – це обґрунтування
нових форм господарювання, зміни
структури власності та організаційних
форм і методів менеджменту. За визначеними
параметрами ефективності виробничо-фінансової
діяльності може проводитись аналіз
цільового реінвестування прибутку,
проведення структурних змін в управлінні
капіталом і т.п.
Структурні елементи методики комплексного економічного аналізу діяльності суб’єкту господарювання. Вимоги системного підходу і комплексного визначення економіки реалізують у структурі методики економічного аналізу, в складі і зв’язках між окремими елементами, їх змісті. Виділяючи складові елементи методики аналізу, варто зауважити, що в загальній і спеціальній літературі, яка присвячена проблемам методології аналітичних досліджень, немає однозначного визначення його структури. Треба вважати, що вона охоплює такі основні елементи:
мету і завдання економічного аналізу;
сукупність синтетичних та аналітичних показників, їх взаємозв’язки;
фактори, які впливають на зміну показників;
джерела інформації;
конкретні методи аналізу;
послідовність оформлення результатів та їх оцінку;
організаційне та технічне забезпечення виконання аналітичних робіт.
Базовим структурним елементом є формування завдань економічного аналізу. Складність цього процесу полягає в тому, що в умовах ринкових відносин збільшується зона невизначеності в результаті дії факторів ринкової кон’юнктури, проходить орієнтація не лише і не стільки на проміжні, скільки на кінцеві виробничо-фінансові результати, соціально-економічні пріоритети, спадковість стосовно цільових програм. Також проводиться обґрунтування ресурсного забезпечення досягнення цілей. Значною мірою цілі і завдання економічного аналізу визначаються цілями менеджменту.
Організаційну модель обґрунтування річних завдань виробничо-господарської діяльності підприємств можна подати у вигляді схеми (рис. 3.3).
Рис. 3.3. Організаційна модель обґрунтування завдань
виробничо-господарської діяльності підприємства
Другий структурний елемент методики економічного аналізу – система синтетичних та аналітичних показників. Для кожного блоку аналітичних задач формується окрема підсистема узагальнюючих (синтетичних) і аналітичних показників, враховуючи принцип їх достатності для відповідної глибини аналітичних досліджень. Водночас визначаються взаємозв’язки між показниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень. Сукупність показників для розв’язання будь-якої аналітичної задачі визначається характером дослідження причинно-наслідкових зв’язків. Факторний аналіз не може бути всередині моделі самого показника.
Економічний показник – це числова характеристика економічної сутності конкретного явища чи процесу за їх станом або динамікою. Детальне, усестороннє, об’єктивне відображення системою показників стану та розвитку суб’єкту господарювання є запорукою правильних висновків і пропозицій за результатами аналізу, що стане основою ефективних управлінських рішень. При реалізації функцій економічного аналізу показники виконують роль: оцінки результатів діяльності, визначення зміни в абсолютних чи відносних вимірах, оцінки якості зміни та досягнення локальних цілей і глобальної мети, елементи факторної системи.
Система показників формує відповідні потоки планової нормативної облікової та звітно-статистичної інформації. Під системою показників розуміють їх сукупність, яка виражає інформаційну модель досліджуваних явищ і процесів за кількісними та якісними ознаками. Показники будь-якої системи можуть бути поділені на різні групи за такими ознаками:
за економічним змістом: кількісні й якісні;
за відображенням досліджуваних явищ і процесів: натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові;
за способом вимірювання: абсолютні і відносні;
за ступенем інтегрованості: загальні та часткові;
за способом утворення: планові, нормативні, облікові, статистичні, аналітичні.
Третім структурним елементом методики економічного аналізу є система факторів і резервів діяльності підприємства. Як відомо, зміна кожного показника відбувається під впливом чітко визначених економічних, організаційно-технічних, соціально-екологічних та інших факторів. Фактори – це причини, потенційні сили, які впливають на зміну окремих показників чи їх систему. Вони мають об’єктивний і суб’єктивний характер впливу. Фактори в економічному аналізі класифікують за різними ознаками (рис. 3.4).
Класифікацію факторів покладено в основу класифікації резервів. Резерви є ступенем можливої чи фактичної мобілізації дії окремих факторів. Розрізняють два типи поняття резервів: резервні запаси та невикористані можливості (упущену вигоду).
Четвертий структурний елемент методики економічного аналізу – інформаційна база аналітичних досліджень. Джерелами інформації економічного аналізу можуть бути дані оперативного, бухгалтерського та статистичного обліку, нормативно-довідкові дані, дані спеціальних обстежень тощо. Кількість і якість інформації повинна відповідати вимогам системних досліджень згідно з визначеними цілями, завданнями і глибиною економічного аналізу. Якщо потрібної інформації немає, то її треба отримати всіма можливими засобами, оскільки ефективність методики аналізу визначають не можливостями інформаційного забезпечення, а потребами менеджменту.
П’ятим структурним елементом методики економічного аналізу є методи аналітичних досліджень. Частину методів розроблено безпосередньо в теорії економічного аналізу, інші запозичено з таких наук як математика, статистика, психологія, менеджмент, бухгалтерський облік.
Рис. 3.4. Класифікація факторів, вплив яких досліджується
в системі економічного аналізу
Різні методи чи їх сукупність використовуються в аналітичних дослідженнях залежно від характеристики досліджуваних функціональних зв’язків (детермінованих чи стохастичних). Усі методи економічного аналізу (в практиці використовують близько ста різних методів) можна поділити на три групи: логічні, математичні та евристичні. Логічні методи охоплюють основні та спеціальні методи. Основні є базовими і обов’язковими для будь-яких аналітичних досліджень, оскільки дають характеристику зміни чи розвитку економічних явищ і процесів (порівняння, деталізація абстрагування, синтез та ін.). Спеціальні методи використовують для визначення ступеня залежності і пайової участі впливу окремих факторів (елімінування, групування, балансової погодженості та ін.) при дослідженні причинно-наслідкових зв’язків.
Посилення впливу ринкових факторів, збільшення ризику прийняття неоптимального рішення вимагають від керівника використання в аналізі витонченіших методів і прийомів сучасного математичного апарату. Для їх кваліфікованого застосування необхідно подати господарський об’єкт у вигляді математичної моделі, імітувати його поведінку при зміні ситуації. Математичні методи найбільше використовуються при дослідженнях стохастичного зв’язку. Найпоширенішими є методи кореляційного та регресійного аналізу, теорії масового обслуговування, динамічного ряду, матричні моделі.
Евристичні методи пов’язані з експертними оцінками господарських ситуацій на основі творчого мислення, набутого досвіду тощо. В практиці економічного аналізу використовують методи аналогії, інверсії, “мозкового штурму”, синектики, контрольних питань, колективного блокнота та ін.
Шостий структурний елемент економічного аналізу – організаційне забезпечення виконання аналітичних робіт, оформлення та оцінка їх результатів. Організаційна система аналітичних досліджень визначається загальною концепцією управління, економічною системою та методикою аналізу.