Місця, які отримав кожний об’єкт за методом суми місць

Номер об’єкта	Показник					Сума	Місце, отри­ма­не за сумою значень показників	Місце, отри­мане з враху­ван­ням зна­чу­щості показників
	1	2	3	4	5
1	5	7	7	4	3	26	5	5
2	5	6	6	2	3	22	2	2
3	4	4	3	4	5	20	1	1
4	6	6	6	3	3	24	4	3
5	6	4	4	5	4	23	3	4
Коефіцієнт значу­щість показника	3	3	1	2	2	х	х	х

Метод відстаней полягає у тому, що найкращу оцінку отримують об’єкти максимально наближені до еталона. За еталон приймають умовний об’єкт з максимальними оцінками за всіма показниками

, і = 1, 2, 3… n, j = 1, 2, 3…m.

Комплексну оцінку обчислюють за формулою евклідової відстані від еталонного до конкретного значення показників досліджуваних об’єктів. Перед конкретними розрахунками, коли елементами відстані є неспіввимірні одиниці показників, проводять нормування шляхом ділення значень показни­ків на значення показника еталонного об’єкта . Для кожного об’єкта розраховують відстань до еталону за формулою:

.

Ранжуючи значення К_j на зростання, отримаємо комплексну оцінку пріоритетності об’єктів.

Методи стохастичної комплексної оцінки використовують під час дослідження стохастичного зв’язку і включають методи суми місць і відстаней, методи двомірного шкалування, експертно-статистичні, метод компонентного аналізу.

Метод двомірного шкалування враховує не лише абсолютні значення показників і ступінь їх варіації, а й механізм впливу окремих факторів на результати діяльності.

Зміст методів компонентного аналізу та експертно-статистичних досліджень полягає у тому, що узагальнюючу оцінку отримують за визначенням досягнення поставлених цілей через часткові показники ефективності.

Цільову функцію подають у вигляді

і = 1, . . ., m.

Це дає змогу оцінити діяльність суб’єкта господарювання відповідно до досягнення оптимальних значень.

2.5. Графічні методи економічного аналізу

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та розвитку використовують графічні методи. Графіки – це наочні зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також наочного зображення функціональних залежностей.

В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками:

• за загальним призначенням;

• за способом побудови;

• за графічним образом.

За загальним призначенням графіки поділяються на аналітичні, ілюстративні та інформаційні.

Аналітичні графіки – це графіки групувань взаємозв’язку і рядів розподілу. Графіки групувань і рядів розподілу можуть характеризуватись як графіки дискретних рядів розподілу та графіки інтервальних рядів розподілу. Ілюстративні графіки показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища. До інформаційних графіків можна віднести графіки порівнянь.

За способом побудови графіки поділяються на діаграми, картограми та картодіаграми.

За графічним образом виділяють крапкові, лінійні, площинні та просторові графіки. Графічний образ важливий при ілюстраціях параметрів економічної системи.

Досліджуючи характеристики графіків, їх форму і зміст, можна зробити багато аналітичних висновків організаційного чи методологічного плану. Зокрема, в організаційному плані досягається раціоналізація аналітичного інформаційного потоку, що підвищує економічність аналізу та прискорює розроблення аналітичних обґрунтувань. У методологічному плані досягається якісна оцінка, визначаються кількісні параметри (тренди) змін явищ і процесів, досягається екстраполяція значень динамічного ряду тощо. Наприклад, досліджуючи лінійні залежності, які виражаються прямими у заданій площині координат, легко визначити нові значення відповідного динамічного ряду за характеристиками лінії на площині; досліджуючи стохастичні залежності значень нелінійної форми або їх площини, можна визначити якісну характеристику розсіювання чи граничні зони доцільності змін.

Широко застосовують в економічному аналізі сіткові графіки (рис. 2.3).

Рис 2.3. Модель сіткового графіка

Метод сіткового графіка при використанні ЕОМ дає змогу розв’язати цілу низку аналітичних задач різної складності і цільового характеру. За змістом метод сіткового графіка полягає у визначенні критичного шляху (критичної маси, ціни, часу тощо) виконання господарських операцій. Це дає змогу мінімізувати ступінь (витрати) факторного впливу і визначити “вузькі місця” у досягненні мети. Господарські операції у сітковому графіку подано як певну сукупність виконуваних робіт за визначеним алгоритмом. Кожна робота оцінюється певними вимірниками цінності (вартість, ціна та ін.). Завдання полягає у визначенні критичного шляху виконання господарської операції за всією сукупністю виконуваних робіт. Цей шлях є економічно виправданим або конкурентоспроможним.

Оптимізація сіткових графіків відбувається на стадії планування шляхом скорочення критичного шляху. Цей процес здійснюється або змен­шен­ням ціни ресурсів для виконання робіт, або зміною алгоритму послідовності їх виконання. На стадії оперативного економічного аналізу та управління сітковий графік дає змогу контролювати виконання господарських операцій, своєчасно вживати заходів щодо усунення недоліків.

Поширення набуває метод побудови аналітич­ного графа, в основу якого покладено ідею методу “дерева цілей”, або “дерева рішень”.

Повний граф показників використовують для розрахунку кількісних значень різних показників, які є вимірниками значень факторів досягнення цілей. Кожен з базових показників основного графа у подальшому подається власною сукупністю показників, залежність між якими і базовим показником відома. Завдання полягає в тому, щоб на основі відомого приросту базового показника розрахувати прирости показників-факторів, від яких він залежить.

Таке завдання може бути розв’язане двома способами:

• за допомогою експертних оцінок важливості показників;

• без використання експертних оцінок.

Формалізоване та графічне вираження базового показника рентабельності виробничих активів подано у табл. 2.7.

Використання аналітичного графа дає змогу раціонально організувати аналітичний процес і визначити центри формування проміжних та кінцевих аналітичних результатів.

Таблиця 2.7