Відмінювання і правопис займенників

Займенники відмінюються як слова, які вони заміняють: як іменники (особові, зворотний, питально-відносні (хто, що), заперечні (ніхто, ніщо), частина неозначених (казна-хто, хтозна-що, дехто, дещо та ін.); як прикметники (присвійні, вказівні, означальні, частина питально-відносних, заперечних та неозначених); як числівники (стільки та скільки).

Зокрема, при відмінюванні особових займенників уживаються різні основи (я – ми, ми – нас, ти – тобі, ви – вас). Це явище називається суплетивізмом; особові займенники відмінюються, як іменники – за відмінками і числами, але мають свої характерні закінчення.

Особливістю відмінювання займенників третьої особи є поява в них після прийменників в Р.в. та М.в., а також в О.в. початкового н: Р.в. без нього; від неї; без них; М.в.(на/у/по) ньому/нім; ній; по них; О.в. ним, з ним; нею, з нею; ними, з ними. Займенник сер. роду воно має З.в.=Р.в.: бачу його (село, море).

Займенник себе не має форми Н.в. (у словнику він записаний як себе); не має множини.

Питально-відносні займенники: Н.в. хто-що Р.в. кого-чого Д.в. кому-чому і т.д. У множині не відмінюються.

Так само, як хто, що, відмінюються заперечні та неозначені займенники, утворені від них. Напр.: Н.в. ніхто казна-що Р.в. нікого казна-чого Д.в. нікому казна-чому і т.д.

Присвійні, вказівні, означальні та питальні займенники (прикметникового типу) відмінюються як прикметники твердої групи. Виняток: їхній відмінюється за м’якою групою: їхнього, їхньому, їхнім і т.д.

Заперечні та неозначені займенники, утворені на основі питальних який, чий, котрий, відмінюються аналогічно до них:

Н.в. абиякий     нічий         котрий-небудь

Р.в. абиякого   нічийого    котрого-небудь

Д.в. абиякому  нічийому   котрому-небудь і т.д.

Відмінюваня числівникових займенників стільки, скільки:

• ці числівникові займенники відмінюються, як два;

• заперечні та неозначені займенники, утворені на основі стільки, скільки, відмінюються аналогічно до них.

Деякі повнозначні слова, втрачаючи своє лексичне значення, набувають узагальнено-вказівного значення і наближаються до займенників або й переходять у них (прономіналізація). Найчастіше прономіналізуються числівники, прикметники та іменники.

Числівники один (одна, одно, одні), другий (друге, другі) можуть виступати у значенні займенників той, інший, сам, якийсь. Прикметники цілий – у значенні весь, певний – у значенні якийсь, деякий, різний – у значенні всякий. Іноді іменники брат, чоловік, жінка, річ та ін., набуваючи вказівного значення, переходять у займенники.

Схема морфологічного аналізу займенників

1. Виписати з речення займенник у граматичному контексті.

2. Записати його словникову форму.

3. На яке питання відповідає?

4. Визначити розряд (особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, питальний, відносний, неозначений, заперечний).

5. Визначити тип займенника: іменниковий, прикметниковий, числівниковий/сполучне слово.

6. Відмінок.

7. Число(якщо є).

8. Рід (якщо є).

9. Синтаксична роль у реченні.