7. Гігієнічне забезпечення занять спортивними іграми

У спортивних іграх потрібні високий рівень розвитку швидкісносилових якостей, швидкісних дій, стрибучості, стрибкової витривалості, гарна зорово-моторна координація рухів у поєднанні з високим розвитком основних психофізіологічних якостей (ігрового мислення, здатності швидко приймати рішення й здійснювати їх у раціональних рухових діях).

Основні гігієнічні вимоги до спортивних споруд.

Температура повітря в спортивному залі повинна перебувати в межах + 15...+16 °С; відносна вологість повітря – 30–60 %; припливно-витяжна вентиляція повинна забезпечувати 2–3-кратний обмін повітря в годину; рівень освітленості вертикальної й горизонтальної площин – становити не менше ніж 200 лк. Тренування в ігрових видах спорту повинне включати загальнофізичну підготовку, спринтерський біг, одиночні граничні стрибки для розвитку стрибучості, багатоскоки – для стрибкової витривалості, тривалий біг – для загальної витривалості й інші вправи. Спеціальна підготовка й змагання проводяться в приміщеннях (зали, манежі, палаци спорту), тому для загартовування й підвищення витривалості частину загальнофізичних й ігрових тренувань необхідно проводити на відкритому повітрі.

Після високих навантажень необхідно психоемоційне відновлення спеціальними методами психологічного розвантаження й стимуляції (аутогенне тренування й ін.). В ігрових видах спорту часті розриви й надриви м’язів, сухожиль і зв'язок, що виникають у результаті граничних навантажень; травми й забиті місця через зіткнення гравців, падіння, удари м'ячем. Гігієнічна профілактика травматизму спортсменів полягає в достатній розминці, що забезпечує розігрів м'язів і підвищення їхньої еластичності, вудосконалюванні техніки й загальнофізичної підготовки, дотриманні гігієнічних вимог до місць проведення занять і змагань.

Для попередження травм екіпірування футболістів і хокеїстів повинне включати спеціальні захисні пристосування (щитки, накладки, каски, маски для воротарів й ін.). У волейболі, баскетболі, гандболі застосовуються наколінники, що захищають колінний суглоб від травм.

8. Гігієнічні вимоги до спортивних споруд

Спортивні споруди повинні відповідати встановленим санітарно гігієнічним вимогам і нормам. До спортивних споруд висуваються особливо високі гігієнічні вимоги, тому що від їхнього санітарного стану залежить оздоровчий ефект занять фізичними вправами й спортом. Після здачі спортивного спорудження в експлуатацію працівники санітарно епідеміологічної станції й лікарсько-фізкультурних диспансерів, а також фахівці з фізичної культури й спорту повинні систематично проводити поточний санітарний огляд цих приміщень. Зауваження й пропозиції представників органів санітарного нагляду записуються в санітарний журнал, що повинен бути на всіх спортивних спорудах. Крім того, на кожному спортивному об'єкті необхідно мати правила внутрішнього розпорядку, погоджені із санітарно-епідеміологічною станцією. Відповідальність за недотримання санітарно-гігієнічних норм, правил змісту й експлуатації спортивних споруд несе адміністрація даної споруди. При порушенні санітарно-гігієнічних норм і правил адміністрація притягається до відповідальності.

Спортивні приміщення (зали, манежі, плавальні басейни) можуть розміщуватися в спеціальних спорудах або входити до складу громадських будівель (навчальних закладів, клубів й ін.). Службові приміщення в спортивному спорудженні повинні бути взаємозалежні таким чином, щоб забезпечувався рух людей у такій послідовності: вестибюль із гардеробної для верхнього одягу – роздягальні чоловічі й жіночі (з душовими й туалетами) – спортивний зал. Детальне розміщення виключає зустрічні потоки руху одягнених і роздягнених спортсменів. Важливе гігієнічне значення має внутрішня обробка приміщень. Стіни повинні бути рівними, без виступів і ліпних прикрас, стійкими до ударів м'яча й такими, що припускають прибирання вологим способом. Радіатори центрального опалення повинні бути розташовані в нішах під вікнами й укриті захисними ґратами.. При фарбуванні стін варто враховувати ступінь відбиття світла й вплив світла на психофізіологічні функції: зелений колір заспокоює й сприятливо діє на орган зору; жовтогарячий і жовтий бадьорять і викликають відчуття тепла; червоний збуджує; синій і фіолетовий пригнічують. При використанні олійної фарби не рекомендується покривати нею стіни й стелю повністю, тому що це перешкоджає природній вентиляції приміщення. Підлога повинна бути рівною, без вибоїв і виступів, неслизькою, еластичною, такою, що легко миється.

Особливе гігієнічне значення має створення в залах оптимальних мікрокліматичних умов: температура повітря повинна підтримуватися на рівні +15 °С, відносна вологість – 35–60 %, швидкість руху повітря – 0,5 м/с. У залах для боротьби й настільного тенісу швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,25 м/с, а в душових, роздягальнях і масажних –0,15 м/с. Для забезпечення необхідного повітрообміну передбачається пристрій центральної припливно-витяжної вентиляції з розрахунком на подачу зовнішнього повітря не менше ніж 80 куб. м. у годину на одного спортсмена й 20 куб. м. у годину – на одного глядача. Якщо немає такої можливості, улаштовується децентралізована штучна вентиляція з максимальним провітрюванням приміщень через фрамуги й кватирки.

Спортивні зали повинні мати по можливості пряме природне освітлення. Штучне освітлення в залах здійснюється світильниками розсіяного або відбитого світла. Освітлення повинне бути рівномірним і забезпечувати необхідний рівень горизонтальної й вертикальної освітленості відповідно до встановлених норм.

Медичний пункт розміщують у безпосередній близькості від спортивного залу. На видних місцях повинні перебувати вказівні стрілки, що показують місця розташування медичного пункту.

Устаткування й інвентар спортивних залів повинні бути справні й відповідати певним стандартам за формою, вазі і якості матеріалів. До них також висувається ряд гігієнічних вимог, спрямованих на попередження спортивних травм, усунення забруднення повітря пилом, відповідність снарядів віку тих, що займаються. Усе це створює умови для нормального навчально-тренувального процесу.

У спортивних залах необхідно щодня проводити вологе прибирання, а один раз у тиждень – генеральне прибирання з миттям підлог, стін і чищенням устаткування. Особливий санітарно-гігієнічний режим установлюється для штучних критих плавальних басейнів. Температура повітря в них може коливатися від +24 до +27 °С, води – від +26 до +29 °С (температура повітря завжди повинна бути на 2–3 °С вищою за температуру води). Вода повинна задовольняти вимогам, пропонованим до питної. Із цією метою кожні 2 години беруться проби води, які досліджуються в лабораторії. Для попередження можливого забруднення води в басейн допускаються тільки особи, що пройшли попередній медичний огляд.

У критих спортивних спорудах категорично забороняється палити,а також займатися не в спортивній формі. Відкриті площинні спортивні споруди повинні мати спеціальне покриття з рівною й нековзною поверхнею, що не порошиться в суху пору занять й не містить механічних включень, які можуть привести до травми.

Трав'яне покриття (зелений газон), крім того, повинне бути низьким, густим, морозостійким, стійким до витоптування й частої стрижки, а також до посушливої й дощової погоди. Покриття повинне мати ухили для відводу поверхневих вод. На території відкритих спортивних споруд необхідно спорудити фонтанчики з питною водою (радіус обслуговування не більше ніж 75 м). Туалети повинні розташовуватися на відстані не більшій за 150 м від відкритих спортивних споруджень. При проектуванні системи штучного освітлення на площадках для спортивних ігор необхідно забезпечити оптимальну освітленість не тільки поверхні самої площадки (горизонтальна освітленість), але й простору в межах польоту м'яча (вертикальна освітленість). Освітлення повинне бути рівномірним.

Запитання для самоперевірки: