6. Гігієнічне забезпечення занять легкою атлетикою

Легка атлетика поєднує різні за структурою й фізіологічним впливом на організм фізичні вправи. Вони діляться на дві основні групи:

• переважно аеробної спрямованості (стаєрський, марафонський

біг, спортивна ходьба), які потребують загальної витривалості;

• анаеробної спрямованості (спринт, метання, стрибки), які потре-

бують переважно швидкісно-силових якостей.

Легкоатлетична бігова доріжка облаштовується на рівній горизонтальній поверхні. Внутрішня й зовнішня її брівки обладнуються бортиками із закругленими верхніми краями, що піднімаються над поверхнею доріжки не більше ніж на 3 см. Покриття доріжок повинне мати рівну й неслизьку поверхню й не губити своєї несучої здатності при перезволоженні.

Для виключення травматизму на гумовобітумних, а також синтетичних й асфальтогумових доріжках потрібні постійний контроль за їхнім станом і своєчасний ремонт (заливання тріщин, що утворюються, закладання отворів, заміна ушкоджених ділянок покриттів). На стадіонах для массового спорту доріжки мають відносно більш дешеве водопроникне покриття (гарове, коксогарове, асфальтове). Місце для стрибків у довжину й потрійних стрибків складається з доріжки для розбігу, бруска для відштовхування, ями для місця приземлення й зони безпеки. Брусок для відштовхування виготовляється з м'яких порід дерева й укопується в ґрунт урівень із поверхнею доріжки.

Яма для приземлення повинна мати стінки з дерева, що виступають над землею на 5 см. Яма наповнюється піском урівень зі стінками. Пісок у ямі періодично розрівнюється граблями, які повинні перебувати в спеціально відведеному місці. На ширину 1 м від краю ями й доріжки обладнується зона безпеки.

Місце для стрибків у висоту складається із сектора для розбігу, стійок із планкою, місця для приземлення (шматки поролону або інші м'які синтетичні матеріали, покладені на висоту 0,5–0,75 м). Зона безпеки повинна мати ширину 1,5 м від місця приземлення. Місце для стрибків із жердиною включає доріжку розбігу, стійку з планкою, місце для упору жердини й місце приземлення. Зона безпеки обладнується смугою шириною 1 м від краю доріжки, від місця приземлення – 1,5 м, перед місцем для упору – 5 м. Освітленість на доріжках для розбігу в усіх видах стрибків повинна бути не меншою за 30 лк., у місцях відштовхування й приземлення – не менше ніж 50 лк., для стрибків із жердиною вертикальна освітленість на висоті 6 метрів – 50 лк. Сектор для метань обладнується на одній стороні стадіону, щоб траєкторія польоту снарядів відповідала його довгій осі й не було зустрічних метань. Місце для метання молота, диска, штовхання ядра складається з кола з ущільненим покриттям. Для метання молота й диска коло обмежується металевою сіткою; для кожного снаряда визначається сектор приземлення; освітленість у місці метання повинна бути не меншою від 50 лк., у секторі приземлення – 30 лк. У критих легкоатлетичних стадіонах і манежах бігові доріжки й доріжки для розбігу мають синтетичне покриття; температура в приміщенні повинна бути в межах 14–17 °С, відносна вологість повітря – 30–60 %, швидкість руху повітря – до 0,5 м/с. Одяг легкоатлетів складається з спортивних трусів, майки, тренувальних костюмів (бавовняного, вовняного й вітрозахисного). На кожне тренування костюм комбінується, виходячи з погодних умов. Взуття –кросівки. Спринтери й стрибуни використовують кросівки з шипами; стаєри, марафонці, ходоки – із пластичною стовщеною підошвою; метальники списа – кросівки, що охоплюють гомілковостопний суглоб, з п'ятковими й підошовними шипами. У холодну погоду взуття утеплюється повстяними прокладками, вовняними носками.

Гігієнічні вимоги до організації тренувального процесу.

У спринтерів і стрибунів частіше бувають розтягання, надриви й розриви м'язів і сухожиль стегна, гомілки (ахіллесового сухожилля), зв'язок гомілковостопного суглоба; у стрибунів у висоту – розтягання й розриви зв'язок гомілковостопного й колінного суглобів, травми хребта в шийному й поперековому відділах. Для бігунів на довгі дистанції типові ушкодження м'язів і сухожиль стопи й гомілки; метальників – розтягання й розриви м'язів сухожильно-зв'язкового апарату суглобів рук і м'язів спини. Тому в підготовчій частині тренування спринтерам, стрибунам, метальникам, багатоборцям варто приділити особливу увагу якісній функціональній підготовці зв'язково-суглобного апарату до майбутніх швидкісно-силових вправ, що випробовують навантаження в момент зусилля на м'язи, сухожилля й зв'язки (небезпека розриву).

На здоров'я спортсменів можуть несприятливо впливати й умови тренування. Наприклад, тривалий біг по твердому покриттю (асфальту) негативно позначається на опорно-руховому апараті. Відбуваються травми стопи, гомілковостопного суглоба, запалення окістя гомілок. Гігієнічна профілактика таких травм полягає у створенні необхідних умов тренування, проведенні відповідних відбудовних заходів. У марафонців часто відзначаються різні форми плоскостопості. Щоб не допустити цього, варто виконувати спеціальні вправи, що зміцнюють звід стопи, використовувати супінатори в бігових кросівках. З цією метою виконуються й вправи на розтягання, багатоскоки, імітація й виконання окремих елементів основних вправ, повільний біг при ЧСС 120–140 уд/хв.