2. Гігієнічні основи й принципи загартовування

Під загартовуванням розуміють систему гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів різних метеорологічних факторів (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженого атмосферного тиску). Важливу роль загартовування грає в профілактиці простудних захворювань. Ці хвороби мають широке поширення, і їхня вага в загальній захворюваності становить 20–40 %. Систематичне застосування процедур, що загартовують, знижує кількість простудних захворювань у 2–5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їхнє виникнення. Разом із цим загартовування має загальнозміцнювальну дію на організм, поліпшує кровообіг, підвищує тонус центральної нервової системи, нормалізує обмін речовин. Загартовування у своїй основі представляє своєрідне тренування всього організму і, насамперед, теплорегуляційного апарату до дії різних метеорологічних факторів.

У процесі загартовування при багаторазовому впливі специфічних подразників під впливами нервової регуляції формуються певні функціональні системи, що забезпечують пристосувальний ефект організму. При цьому пристосувальні реакції відбуваються в нервовій системі, ендокринному апараті, внутрішніх органах, на тканинному та клітинному рівнях. Завдяки цьому організм одержує можливість безболісно переносити надмірний вплив холоду, високої температури й т. п. Підвищення стійкості організму до впливу певних метеорологічних факторів під впливами процедур, що загартовують, обумовлює специфічний ефект загартовування. Неспецифічний ефект загартовування проявляється головним чином у його оздоровчому впливі на організм.

Процедури, що загартовують, сприяють підвищенню фізичної й розумової працездатності, зміцнюють здоров'я, знижують захворюваність.

Загартовування може здійснюватися в ході спеціально організованих занять, у процесі прийому процедур, що загартовують, і в повсякденному житті. Починати загартовування можна практично в будь-якому віці. Однак чим раніше воно розпочато, тим здоровіше та стійкіше буде організм. Попередньо варто обов'язково порадитися з лікарем. Він не тільки перевірить стан здоров'я, але й допоможе встановити форму процедур, що загартовують, і їхнє дозування. При гострих захворюваннях й явищах загострення хронічних недуг застосовувати процедури, що загартовують, не можна. У процесі загартовування необхідно систематично консультуватися з лікарем і перевіряти ефективність процедур. Загартовування організму може бути успішним тільки при правильному проведенні відповідних процедур. На підставі досліджень і практичного досвіду були встановлені такі основні гігієнічні принципи загартовування:

• систематичність;

• поступовість;

• урахування індивідуальних особливостей;

• розмаїтість засобів і форм;

• активний режим;

• поєднання загальних і місцевих процедур;

• самоконтроль.

Принцип систематичності вимагає регулярного (щоденного) протягом усього року виконання процедур, що загартовують. Тривалі перерви в загартовуванні ведуть до послаблення або повної втрати набутих захисних реакцій. Звичайно через 2–3 тижні після припинення процедур стійкість організму до фактора, що загартовує, знижується. Поступове й послідовне збільшення дозування процедур обов'язкова умова правильного загартовування. Воно повинне починатися з невеликих доз і найпростіших способів. При виборі дозування й форм проведення процедур, що загартовують, необхідно враховувати індивідуальні особливості організму (вік, стан здоров'я). Розмаїтість засобів і форм процедур забезпечує всебічне загартовування. Це викликано тим, що стійкість організму підвищується тільки до того подразника, дії якого він багаторазово піддавався. Так, повторна дія холоду викликає підвищення стійкості тільки до холоду, повторна дія тепла, навпаки, – тільки до тепла. Ефективність загартовування збільшується, якщо його проводити при активному режимі, тобто якщо виконувати під час процедур фізичні вправи або яку-небудь м'язову роботу. Особливо високий ступінь стійкості організму був відзначений в осіб, що застосовують загартовування в поєднанні з фізичними вправами, які виконувалися при різко змінних температурних умовах. Тому заняття такими видами спорту, як плавання, лижний і ковзанярський спорт, легка атлетика, альпінізм і туризм, дають високий ефект, що загартовує. Процедури, що загартовують, розділяють на загальні, коли впливу піддається вся поверхня тіла, і місцеві, спрямовані на загартовування окремих ділянок тіла. Місцеві процедури роблять менш сильну дію, ніж загальні. Але домогтися корисного ефекту можна й при місцевому загартовуванні, якщо вміло піддавати впливу температурних факторів найбільш чутливі до охолодження ділянки тіла – ступні, горло, шию. Поєднання загальних і місцевих процедур, що загартовують, у значній мірі підвищує стійкість організму до несприятливих зовнішніх факторів. У процесі загартовування необхідний постійний самоконтроль. Показниками правильного проведення загартовування і його позитивних результатів є: міцний сон, гарний апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності й ін. Поява безсоння, дратівливості, зниження апетиту, падіння працездатності вказують на неправильне проведення загартовування. У цих випадках необхідно змінити форму й дозування процедур і звернутися до лікаря.