5. Продумати та обґрунтувати систему запровадження диференційованого навчання учнів з фаху.

Навчально-виховний процес, який враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов диференційованим навчанням. Види диференціації: за здібностями; за відсутністю здібностей; за майбутньою професією; за інтересами учнів; за талантами дітей.

Розроблена технологія диф навчання на уроці базується на поділі учнів класу на три індивідуально-типологічні групи за темпом навчання, рівнем навченості, научуваності, пізнавальної активності та самоорганізації; забезпеченні провідної ролі методу самостійної роботи на уроці; вирівнюванні чотирьох типів самостійної роботи: відтворюючої за зразком, реконструктивно-варіативної, творчої та евристичної відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів.

Реалізація диф навчання в умовах комбінованого уроку:

1. Етап перевірки домашнього завдання.

Розпочати цей етап доцільно з фронтальної перевірки наявності домашнього завдання в усіх учнів з метою вилучення тих, що його не виконали, і утворення з них четвертої тимчасової типологічної групи за ситуативно-обумовленим чинником “ставлення до навчання”. Якщо не організувати виконання цими учнями хоч частини домашнього завдання найнижчого рівня, то вони у кращому випадку, залишатимуться пасивними спостерігачами до кінця уроку.

2. Підготовка до нового етапу, до активного, усвідомленого засвоєння нових знань.

Підвівши підсумки попереднього етапу роботи для учнів 1-ї, 2-ї, 3-ї груп, вчитель відключає від роботи учнів 4-ї групи, проводить мотивацію навчальної д-ті всього класу і починає усне опитування за темою попереднього уроку. Оскільки учням 3-ї групи немає сенсу слухати відповіді учнів 2-ї, 3-ї, 4-ї груп, вчитель ”відключає” їх від фронтальної роботи і залучає до самостійної роботи. Потім відповідають учні 2-ї групи і теж отримують завдання для самостійної роботи. Опитування учнів 1-ї і 4-ї груп проводиться за уваги учнів тільки цих двох груп або навіть індивідуально на фоні самостійно працюючого класу.

3. Етап засвоєння нових знань.

На цьому етапі уроку найприйнятнішим є спосіб вирівнювання умов сприйняття нового матеріалу, який полягає в більшій к-ті повторювань пояснення нового матеріалу для учнів 2-ї та 1-ї груп. К-ть повторень залежить від ступеня складності матеріалу і відмінностей у навчальних можливостях учнів.

4.Первинна перевірка розуміння нового матеріалу.

На цьому етапі диференційований підхід до учнів різних типологічних груп полягає в “адресності” запитань різного типу в умовах фронтальної роботи. Так, учням 1-ї групи призначаються загальні питання, відповіді на які містяться безпосередньо в тексті підручника і не потребують складних розумових операцій на найвищому рівні. Учням другої групи необхідно адресувати запитання альтернативного характеру Які потребують біль розгорнутої і аргументованої відповіді і стимулюють здійснення складніших розумових операційна вищому порівняно з 1-ю групою рівні. Учні третьої групи дають відповіді на проблемні запитання , які потребують ще поширеніших і аргументованіших відповідей з елементами власних суджень і вимагають таких розумових операцій, як аналіз, синтез, доведення, порівняння, узагальнення, висновки .

5 Первинне закріплення знань

6 Закріплення знань

7 Узагальнення та систематизація

Основний метод роботи на цьому етапі уроку - метод керованої самостійної роботи. Етап первинного закріплення знань починається з фронтальної роботи: вчитель дає зразок виконання завдання за темою уроку, викликає до дошки учнів, які під керівництвом вчителя виконують завдання за зразком. Потім учні третьої групи самостійно виконують ,відтворюючи завдання за зразком. Вчитель продовжує фронтально працювати з учнями 1-ї та 2-ї груп, потім учні 2-ї групи починають працювати самостійно, а з учнями 1-ї групи вчитель ще деякий час працює і тільки потім дає завдання С/Р

8.Контроль і систематизація

9 Підведення підсумків уроку

10 Інформація про виконання Д/З, інструктаж про виконання

Д/З обов”язково диференціюється відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів. Вчитель повинен забезпечити розуміння мети Д/З, змісту та способів його виконання, тобто повинен створити умови для його успішного виконання всіма учнями.