2. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою вста­новлено піклування.

3. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від по­вноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов 'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчаль­ного закладу, закладу охорони здоров я або закладу соціального захисту.

(Стаття 75 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2450-14 від 03.03.2005, №3348-14 від 17.01.2006)

1. Звільнення опікуна та піклувальника є однією з форм припинення право­відносин опіки та піклування. За своєю правовою природою звільнення опікуна та піклувальника — це засіб захисту інтересів підопічного. Передумовою звільнення опікуна чи піклувальника є наявність певних об'єктивних обставин, які вказують на те, що продовження відносин опіки (піклування) за участю при­значеного опікуна чи піклувальника суперечить інтересам підопічної особи. Опікун (піклувальник) може бути звільнений від виконання своїх обов'язків за наявності відповідного рішення органу опіки та піклування чи суду. Водночас винесенням такого рішення суд або орган опіки та піклування вирішує питання про призначення нового опікуна чи піклувальника або про вибір іншої форми влаштування особи, яка потребує опіки чи піклування.

2. Добровільність відносин опіки та піклування (ч. З ст. 63 ЦК) передбачає надання опікунові та піклувальникові права самостійно звернутися до суду чи органу опіки та піклування із заявою про звільнення від виконання своїх обо­в'язків (ч. 1 ст. 75 ЦК). Заява розглядається судом (органом опіки та піклуван­ня) протягом одного місяця. Цей строк встановлюється для з'ясування мотивів поданої заяви. І хоча закон не містить їх переліку, вони завжди визначаються з урахуванням конкретних обставин та інтересів підопічного. Як показує практи­ка, у якості поважних визнаються такі мотиви: хвороба опікуна (піклувальни­ка), яка перешкоджає йому виконувати свої повноваження; погіршення матері­ального становища опікуна (піклувальника), що негативно позначається на ут­риманні підопічної особи; робота, яку важко поєднувати з обов'язками опікуна (піклувальника); тривалі службові відрядження; відсутність взаєморозуміння з підопічною особою та інші обставини, які свідчать про те, що опіка (піклування) не відповідають інтересам підопічної особи.

Опікун (піклувальник) звільняються від повноважень за рішенням того суду або органу опіки та піклування, який його призначив. До винесення рішення опікун (піклувальник) продовжують виконувати свої повноваження і, відповід­но, є відповідальними за виховання підопічного та догляд за ним.

Якщо причини, за яких опікун (піклувальник) відмовляється від виконання своїх повноважень, не визнаються поважними, то він може бути звільнений та­кож у порядку, передбаченому ч. З ст. 75 ЦК.

5 8-108

129

3. З метою захисту прав та інтересів осіб, над якими встановлено піклуван­ ня, ч. 2 ст. 75 ЦК надає їм право самостійно звернутися до суду чи до органу опіки та піклування із заявою про звільнення піклувальника від його повнова­ жень. Таке право закон надає не лише фізичним особам, над якими встановлено піклування, але й дітям, які були усиновлені. Приміром, згідно із ст. 240 СК уси­ новлена дитина, яка досягла 14 років, має право звернутися до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним.

Заява особи, над якою встановлено піклування, про звільнення піклуваль­ника від його повноважень повинна бути обгрунтованою і розглядається у су­купності з усіма обставинами, що свідчать про характер відносин між піклуваль­ником та підопічним.

4. Орган опіки та піклування за своєю ініціативою, клопотанням підопічно­ го, державних або громадських організацій, будь-яких інших осіб може зверну­ тися до суду із заявою про звільнення опікуна (піклувальника) від виконання покладених на нього обов'язків, якщо встановить, що опікун (піклувальник) неналежним чином виконує свої обов'язки або порушує права підопічного (ч. З ст. 75 ЦК).

Невиконання опікуном (піклувальником) своїх обов'язків і порушення прав підопічного може виявлятися у формі як винних, так і невинних діянь. Наприк­лад, опікун (піклувальник) звільняється від своїх повноважень, якщо він жор­стоко поводиться з підопічною особою, ухиляється від виконання встановлених законом обов'язків по відношенню до неї, залишає її без нагляду і необхідної допомоги. Питання про звільнення опікуна (піклувальника) від повноважень в порядку, передбаченому ч. З ст. 75 ЦК, може бути поставлено і у тому випадку, коли у діях опікуна (піклувальника) немає вини — наприклад, коли в силу при­чин, які не залежать від опікуна (піклувальника), між ним та підопічною особою не склалися близькі, довірчі стосунки.

У разі злісного невиконання опікуном чи піклувальником встановлених за­коном обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, або у разі використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття жит­лової площі, використання майна тощо), опікун (піклувальник) не лише звільняється від виконання своїх обов'язків, але й може бути притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до статей 166, 167 КК України.

5. Окремий випадок звільнення опікуна (піклувальника) — це застосування щодо підопічного іншої форми його виховання і догляду за ним, зокрема, по­ міщення підопічного до навчального закладу чи закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту (ч. З ст. 75 ЦК). Влаштування підопічного до цих закладів не означає автоматичного припинення правовідношення опіки чи піклу­ вання. Опіка (піклування) мають бути збережені, якщо суд дійде висновку, що це відповідатиме інтересам підопічного. Продовження виконання повноважень опікуна (піклувальника) є, зокрема, доцільним по відношенню до дітей, поміще­ них до вищезазначених закладів. У таких ситуаціях між дитиною та опікуном (піклувальником) і його сім'єю створюється не випадковий, а постійний зв'я­ зок, і дитина не позбавляється права мати сім'ю.

130

Стаття 76. Припинення опіки

/. Опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усинов-лювачам).

2. Опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

3. Опіка припиняється у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної осо­би, яка була визнана недієздатною.

1. Стаття 76 ЦК визначає підстави та порядок припинення опіки. У кожному випадку це питання вирішується із урахуванням інтересів підопічної особи. Так, опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам чи усиновлюва- чам (ч. 1 ст. 76 ЦК). Припинення опіки не означає, що дитина не перебуває більше під опікою у широкому значенні цього слова. Обов'язки опікуна у цьому випад­ ку переходять до батьків (усиновлювачів) дитини. Батьки і усиновлювачі ма­ ють переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина про­ живала з ними (ч. 1 ст. 163; ч. 4 ст. 232 СК).

Повернення батьків, які були визнані безвісно відсутніми, оголошені помер­лими, відбували покарання у місцях позбавлення волі, перебували під вартою на час слідства або з інших причин залишили дітей без батьківського піклуван­ня, та поновлення її батьківських прав не тягнуть автоматичного припинення опіки. У цих випадках опіка може бути припинена лише на підставі рішення органу, який її встановив. Малолітня дитина повертається батькам після того, як орган опіки та піклування і суд переконаються у тому, що це відповідає інте­ресам дитини. В окремих випадках батькам може бути відмовлено в передачі їм дитини.

2. Порядок усиновлення регулюється главою 18 СК та постановою KM Ук­ раїни «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути уси­ новлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотри­ манням прав дітей після усиновлення» від 28 серпня 2003 р. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку, потрібна згода опікуна, незалежно від зго­ ди батьків. Якщо опікун не дав такої згоди, то вона може бути надана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведено без згоди опікуна або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення відповідає інтересам дитини (ст. 221 СК). У тих випадках, коли суд або орган опіки та піклу­ вання дійдуть висновку про необхідність дозволити усиновлення дитини, а опі­ кун не дає на це згоди, то усиновлення буде неможливим до тих пір, поки не буде припинено опіку. За таких обставин припинення опіки має передувати здійснен­ ню усиновлення, хоча формально обидва рішення можуть бути прийняті одно­ часно. За наявності згоди опікуна на усиновлення малолітньої дитини судове рішення про усиновлення припиняє раніше встановлену над дитиною опіку і в цьому випадку особливого рішення про припинення опіки непотрібно.

3. У разі досягнення малолітньою особою 14 років встановлена над нею опіка припиняється і особа, яка виконувала обов'язки опікуна, стає ЇЇ піклувальником (ч. 2 ст. 76 ЦК). У цьому випадку спеціального рішення органу опіки та піклуван-

131

ня чи суду непотрібно, оскільки припинення опіки є безспірним. По досягненні 14 років фізична особа стає частково дієздатною і може самостійно вчиняти правочини, для дійсності яких є необхідною лише згода її піклувальника (ст. 32 ЦК).

4. Підставою припинення опіки є рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною (ч. З ст. 76, ч. 1 ст. 42 ЦК; ст. 260 ЦПК України 1963 p., у разі набуття чинності новим ЦПК — ст. 241 ЦПК України від 18 березня 2004 р.).

5. Опіка припиняється також у разі смерті опікуна. Орган опіки та піклуван­ня призначає підопічному нового опікуна або обирає іншу форму влаштування підопічного (для дитини це може бути усиновлення, патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу, школа-інтернат; для недієздатної особи — пси­хоневрологічний диспансер, інші заклади охорони здоров'я або соціального за­хисту населення). Підставою припинення опіки є також смерть підопічного.

6. Опіка може бути припинена у формі звільнення опікуна від опікунських повноважень відповідно до ст. 75 ЦК (див. коментар до неї).

Стаття 77. Припинення піклування

/. Піклування припиняється у разі:

1. досягнення фізичною особою повноліття;

2. реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

3. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

4. поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

1. Стаття 77 ЦК визначає підстави та порядок припинення піклування. Воно припиняється: у разі набуття неповнолітнім підопічним повної цивільної дієздат­ності, тобто досягнення 18 років (ч. 1 ст. 34 ЦК); у разі реєстрації неповноліт­ньою особою шлюбу (ч. 2 ст. 23 СК; ч. 2 ст. 34 ЦК); у разі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК). Факт набуття підопічним по­вної цивільної дієздатності припиняє відносини піклування автоматично, неза­лежно від того, чи винесено органом опіки та піклування або судом рішення про припинення піклування.

2. Підставою припинення піклування над особою, цивільну дієздатність якої обмежено, є рішення суду про поновлення цивільної дієздатності, яке набрало законної сили (ст. 241 ЦПК України від 18 березня 2004 p.).

3. Піклування припиняється також у разі смерті піклувальника. Орган опі­ки та піклування призначає підопічному нового піклувальника або обирає іншу форму влаштування підопічного (для неповнолітньої особи це може бути уси­новлення, патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу, школа-інтернат; для особи, дієздатність якої обмежена, — психоневрологічний диспан­сер, інші заклади охорони здоров'я або соціального захисту населення). Підста­вою припинення піклування є також смерть підопічного.

4. Піклування може бути припинено у формі звільнення піклувальника від повноважень відповідно до ст. 75 ЦК (див. коментар до неї).

132

Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

/. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров я не може самостійно здійсню­вати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника.

Помічником може бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я Ті помічника реєструється ор­ганом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом.

2. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, по­штової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.

3. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах осо­би, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.

4. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організа­ціях, діяльність яких пов язана з обслуговуванням населення.

Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.

5. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.

6. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребува­ла допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.

1. Коментована стаття встановлює особливу форму піклування, яка полягає у систематичному догляді та наданні допомоги у здійсненні прав, їх захисті та виконанні цивільних обов'язків дієздатній фізичній особі, яка потребує цієї до­помоги за станом здоров'я (через тяжку хворобу, фізичні вади, похилий вік тощо). Наявність у цієї особи дітей, братів, сестер, інших родичів, які за законом зобо­в'язані утримувати її та турбуватися про неї, не є перешкодою для призначення їй помічника.

2. Стаття 78 ЦК не містить вимог щодо особи помічника, за винятком поло­ження про те, що ним може бути дієздатна фізична особа. Ця прогалина може бути усунута за допомогою аналогії закону: статті 63 (частини 2—5) та 64 ЦК.

3. На відміну від опіки та піклування відносини з приводу надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні відповідних обов'язків виникають не на підставі рішення органу опіки та піклування або суду, а в силу договору між особою, яка потребує такої допомоги, та помічником. Орган опіки та піклування лише реєструє у спеціальному журналі обліку ім'я помічника за заявою особи, яка потребує допомоги. Згода цієї особи на призначення їй по­мічника є обов'язковою.

4. Підопічна особа, яка обрала помічника, є повністю дієздатною, а тому має право вчиняти будь-які правочини (ст. ЗО ЦК), не запитуючи його згоди. На підставі укладеного між ними договору, помічник може одержувати доходи підо­пічної особи (пенсію, аліменти, заробітну плату тощо) та укладати в її інтересах дрібні побутові правочини (ч. 1 ст. 31 ЦК).

5. Частина 4 ст. 78 ЦК надає помічникові дієздатної фізичної особи право процесуального представництва, яке полягає у його праві звертатися до різних

133

органів та організацій з відповідними заявами та клопотаннями. Помічник має право звертатися до суду лише на підставі окремої довіреності.

6. Договір про надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків є відплатним, якщо інше не визначено за домовленістю сторін. Плата за виконання помічником своїх послуг та повноважень, як правило, має бути щомісячною. Розмір плати визначається з урахуванням віку, стану здо­ров'я, обсягу обов'язків помічника та інших обставин, які мають істотне значення.

7. Найбільш поширеною підставою припинення повноважень помічника дієздат­ної фізичної особи є його відкликання особою, яка потребувала допомоги. Існують й інші способи припинення відносин між особою, яка потребувала допомоги, та її помічником (наприклад, на прохання помічника за наявності причин, які пере­шкоджають подальшому виконанню своїх повноважень; у разі поміщення підо­пічної особи до медичного закладу чи закладу соціального захисту населення; у разі призначення у встановленому законом порядку вказаній особі опікуна чи піклувальника; у разі смерті особи, яка потребувала допомоги, або її помічника).

Стаття 79. Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування

/. Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

2. Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

1. Відповідно до ст. 79 ЦК дії опікуна, рішення органу опіки та піклування можуть бути оскаржені до відповідного органу, якому підпорядкований цей орган опіки та піклування, або до суду. Зі скаргою на дії опікуна можуть звернутися сам підопічний та інші заінтересовані особи (наприклад, його родичі, сусіди, праців­ники медичних закладів і закладів соціального захисту населення). Рішення органів опіки і піклування про призначення або звільнення опікунів і піклуваль­ників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами до виконавчого комітету ради народних депутатів. Особливості судового провадження, що порушується за скар­гою на рішення органу опіки та піклування, визначені у главі 31-А ЦПК України 1963 p.; пунктах 1, 4, 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері уп­равлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян».

2. Із скаргою на рішення органу опіки та піклування може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що цим рішенням порушено її права чи законні інтереси. На підставі положень ч. 2 ст. 79 ЦК може бути захищено, зокрема, право опікуна на виховання підопічного (наприклад, орган опіки та піклування приймає рішення про звільнення опікуна від виконання покладених а нього обов'язків, а останній вважає це рішення неправомірним, оскільки він добросовісно їх виконує, або пра­во батьків на особисте виховання дитини (ч. 1 ст. 151 СК) і на відібрання мало­літньої дитини від інших осіб (ст. 163 СК) (наприклад, батьки не погоджуються із рішенням органу опіки та піклування про призначення опіки чи піклування або із рішенням про відмову припинити опіку і передати малолітню особу батькам).

134