Самостійна авдиторна робота на занятті

І. Охарактеризуйте метаболізм гемоглобіну за схемою:

1) Синтез гемоглобіну:

	Вихідні речовини	Ферменти	Порушення	Прояви
Синтезу гему
Синтезу глобіну

2) Катаболізм:

а) ферменти:

б) кінцеві продукти:

в) місце утворення:

г) концентрація в сироватці крові:

д) транспортна форма:

е) порушення: тмпи жовтяниць

є) прояви:

ІІ, Виконати лабораторну роботу, оформити і захистити протокол.

1. Визначення прямого і непрямого білірубіну сироватки крові.

В нормі вміст загального білірубіну становить 1,7-20,5 мкмоль/л (0,1-1,2 мг%), непрямого - 1,7-17,1 мкмоль/л (0,1-1,0 мг%) і прямого - 0,86-4,3 мкмоль/л (0,05-0,25 мг%). Кров новонароджених відрізняється більш високим вмістом білірубіну (23,1 мкмоль/л).

Принцип методу. Діазореактив дає з прямим (зв'язаним) білірубіном рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення розчину (азобілірубін) пропорційна концентрації прямого білірубіну і може бути визначена фотометричне. Непрямий (вільний) білірубін можна перевести в розчинний стан додаванням до сироватки крові кофеїнового реактиву, який підвищує розчинність цього пігменту, і визначити з допомогою діазореакції. Загальний вміст обох форм білірубіну складає загальний білірубін. По різниці між кількістю загального і прямого білірубіну визначають рівень непрямого білірубіну.

Хід роботи. В три пробірки наливають по 0,5 мл сироватки крові, розведеної у 2 рази ізотонічним розчином хлориду натрію. В першу пробірку (для прямого білірубіну) доливають 1,75 мл ізотонічного розчину, 0,25 мл діазореактиву (готового) і залишають на 10 хвилин. В другу пробірку (контроль) доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву і 0,25 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Через 10 хвилин фотометрують пробу проти води в кюветі на 5 мм при зеленому світлофільтрі (530 нм) і вимірюють оптичну щільність азобілірубіну рожевого кольору. Розрахунок проводять по калібрувальному графіку, який будують на основі показників основного і робочих стандартних розчинів білірубіну.

В третю пробірку для загального білірубіну доливають 1,75 мл кофеїнового реактиву, 0,25 мл діазореактиву і через 20 хвилин фотометрують проти води. Знаходять вміст загального і прямого білірубіну. Для визначення вмісту непрямого (вільного) білірубіну в сироватці крові із загального білірубіну вираховують показники прямого білірубіну і множать на розведення сироватки з урахуванням контролю. Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (мкмоль/л) дорівнює 17,104.

Клініко діагностичне значення. Нагромадження в крові білірубіну вище 27,36-34,20 мкмоль/л призводить до відкладання його в тканинах, появі жовтяниці. В залежності від причини, жовтяниця може бути надпечінкова (гемолітична), печінкова (паренхіматозна) і підпечінкова (обтураційна). При гемолітичній жовтяниці печінка не встигає зв'язувати велику кількість непрямого (вільного) білірубіну, що утворюється внаслідок підсиленого гемолізу еритроцитів. В результаті, в плазмі крові спостерігається підвищений вміст білірубіну (як правило до 90-100 мкмоль/л) за рахунок фракції вільного білірубіну.

Паренхіматозна жовтяниця виникає при гепатитах (вірусних, токсичних), цирозах печінки. Внаслідок пошкодження мембран гепатоцитів, прямий білірубін частково попадає назад в кров. Крім того, знижується здатність печінки знешкоджувати непрямий білірубін. В результаті, при паренхіматозній жовтяниці спостерігається різного ступеня білірубінемія, як за рахунок фракції прямого, так ї непрямого білірубіну.

При обтураційній жовтяниці, внаслідок закупорки (камінцями, пухлиною) жовчних протоків, жовч переповнює їх і попадає в русло крові. Тому буде виражена (до 170-700 мкмоль/л) білірубінемія, в основному за рахунок фракції прямого білірубіну.