3.3 Рельєф

Робота над рельєфом повинна бути осмисленою та поглибленою. Виразний рельєф для архітектора благо і його потрібно усіляко підкреслювати й посилювати. Особливості рельєфу на ділянці можливо виділити кольором, фактурою матеріалу, освітленням, потрібно перетворити їх на достоїнства та акцентувати на них увагу.

Зазвичай території дитячих садків мають плаский рельєф, але задля досягнення виразності та різноманітності можливо створення штучного рельєфу. Схили можливо викласти брущаткою, піщаником, дерном чи вирішити його як башту для ігор, декоративний альпінарій.

Досвід використання штучного рельєфу в архітектурній практиці показав, що це надійний захист від шуму, пилу та вітру, який створює цікаві світлові ефекти, ізолює функціональні ділянки та додає території естетичної виразності.

3.4 Водні поверхні

Малі водні елементи, що розташовані на ділянці дитячого садка, мають великий діапазон ефектів посилення достоїнств ландшафту – синтезуючи архітектурні об’єкти та елементи природи в єдиний ансамбль. Тому, якщо на території опиняється якийсь струмок чи невеличке озерце, потрібно його усіляко підкреслити, щоб елемент природного середовища зайняв своє належне місце в загальній ландшафтній композиції ділянки.

Такий підхід, окрім естетичних, має цілий ряд гігієнічних переваг, насамперед використання водних засобів зменшують забрудненість повітря, очищуючи його від пилу та шкідливих газів, також сприяють зволоженню повітря, бо нормативна вологість повітря для дітей є вищою за дорослих.

Штучні водоймища, виконані з природних матеріалів, окрім відновлення природних форм мають яркою декоративністю. Саме такі водоймища, максимально наближені до природних умов, в яких об’єднуються усі компоненти ландшафту – вода, камінь, рослини, ‑ здатні внести в середовище дитячого садка поезію природи, викликати емоційну реакцію, сприяти екологічному вихованню дитини.

Створення штучного струмка можливо практично на будь-який ділянці. Достатньо декілька метрів його довжини, щоб створити активний композиційний акцент. При більшій довжині можуть з’явитися містки, водоспади, доріжка для загартування. Декоративний струмок може не мати постійного джерела води, а наповнюватися періодично.

В практиці благоустрою територій дитячих садків починають з’являтися плескальні басейни із загартувальною та розважальною метою. Такий басейн повинен мати гігієнічне покриття дна та бортів, його глибина може становити до 35 см. Місце для такої споруди обирається із розрахунку найбільшої інсоляції як поверхні води, так і ділянки штучного пляжу з гальки або піску.

3.5 Озеленення

Принцип «помешкання в саду» повинен стати основоположним. Озеленення ділянки повинно виконуватися відповідно до норм, що викладені у розділі 2.3 з урахуванням функціонального зонування ‑ зелень у тій чи іншій формі є межами визначених функціональних груп.

Озеленення повинно здійснюватися як синтез дендрології та ландшафтної архітектури в обміркованому «сценарному плані», лише таким чином воно активно працюватиме на архітектуру.

Принципи сучасного озеленення мають ряд особливих рис:

1 Безприривність – вільне перетікання зелені з одного масиву в інший, зв’язок та об’єднання з міськими садами та вулицями.

2 Обрамлення зелені природними матеріалами. Мається на увазі використання будівельних матеріалів органічних для природного оточення – каміння, піщаник, валуни.

3 Програмування, режисерування архітектором емоцій глядача, розкриття різних пейзажних картин – масив, поодинокі дерева, алеї, тапіарне мистецтво, газони, квітники.

4 Вертикальне озеленення – використання рослин, що в’ються по бесідках, стінах будівель, на балконах чи лоджіях є практичним прийомом вирішення питань захисту від сонця та пилу та естетичного акцентування.

5 Озеленення елементів штучного рельєфу – альпійські гірки, ярусні клумби, декоративні композиції на схилах з використанням каміння, підпірних стін.

При озелененні ділянки слід враховувати такі природні фактори, як зміна кольору зелені у різні пори року, фактура зелені, структура та густина дерев, співвідношення листвяних та хвойних вічнозелених дерев.