2. Основні напрямки діяльності практичного психолога

Служба практичної психології освіти. Найбільша кількість практичних психологів — в сфері освіти, але гостро стає питання про необхідність психолога в роботі різних організацій для роботи з персоналом. Виникла потреба в психологах-іміджмейкерах, які могли б працювати з політиками.

Психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка, психологічний супровід.

Поняття психологічної допомоги є тим, що вистояло в практичній психології. Зміст цього поняття був представлений в сукупності основних напрямків діяльності практичного психолога:

• психопрофілактиці;

• психодіагностиці;

• психокорекції;

• психоконсультуванні;

• психотерапії.

При цьому частіше за все під наданням психологічної допомоги мають на увазі послуги психолога тим, у кого труднощі з адаптацією, проблеми з навчанням. Таким чином завдання психолога стає схожим на завдання лікаря — поставити діагноз, призначити лікування, повернути людину в звичне русло, зробити такою як усі.

У середині 80-х років з'явився інший підхід: з'явилося поняття “сприяння”. Йшлося про те, що працювати психологом слід не тільки з тими, у кого є проблеми, а з усіма людьми, спонукаючи їх до розвитку (з учням, вчителям, батькам). Майже одночасно з'являється термін “підтримка”.

Останні роки вживається поняття “психологічний супровід”. Ідеологія полягає в тому, щоб не захищати дітей від труднощів, не вирішувати проблеми замість них, а створювати умови для здійснення дитиною усвідомленого, самостійного вибору на її життєвому шляху. Психолог йде з дитиною як помічник, але не робить все замість дитини.

З якого боку не розглядати діяльність практичного психолога, у будь-якому випадку можна говорити про п'ять основних напрямків діяльності:

1. психопрофілактика — робота з попередження дезадаптації (порушення процесу пристосування до середовища), просвітницька діяльність, створення сприятливого психологічного клімату в установі, здійснення заходів щодо попередження і зняття психологічного навантаження;

2. психодіагностика — метою є добування психологічної інформації про людину або групи конкретних знань про конкретну людину, отриманих на основі узагальненої наукової теорії;

3. психологічна корекція — розуміє під собою цілеспрямовану дію на ті або інші сфери психіки клієнта (пізнавально, емоційна, вольова). Орієнтована на приведення її показників у відповідність з віковою або іншою нормою (статистичною, медико-біологічною і т.п.);

4. психологічне консультування — метою є забезпечення людини необхідною психологічною інформацією і створення умов (в результаті спілкування з психологом) для подолання життєвих труднощів і продуктивного існування в конкретних обставинах;

5. психотерапія в рамках психологічної моделі, яка спрямована на надання допомоги клієнту в продуктивній зміні особистості у випадках серйозних психологічних проблем, що не є проявами психічних захворювань.

Найважливіші задачі психо-профілактичної роботи в освіті:

• робота по адаптації дітей, підлітків і молоді до умов освітніх установ, вироблення конкретних рекомендацій педагогам, батькам, вихователям по наданню допомоги дітям в адаптаційний період;

• створення програм індивідуальної роботи з учасниками осітнього процесу, які призначені для адаптації тих, хто навчається, і забезпечення всестороннього і гармонійного розвитку особистості;

• створення умов, які сприяють попередженню дезадаптаційних станів під час переходу на новий ступінь в системі освіти (з початкової школи — в неповну середню, потів в середню освітню і т.п.);

• проведення різних видів робіт із створення сприятливого психологічного клімату в установі освіти, здійснення заходів щодо попередження і зняття психічного перевантаження педагогічного колективу та інших. Перераховані задачі про псих.профілактичні роботи можна передати практичному психологу в різних системах (тоді його завданням буде, наприклад, робота по адаптації новачків до умов проф. діяльності в умовах даної конкретної організації);

• створення спеціальних програм зокрема для осіб, які навчаються, для роботи з різними категоріями персоналу і окремими співробітниками;

• створення умов, які сприяють попередженню дезадаптації при зміні місця роботи, посади, професії;

• проведення різних видів робіт по створенню сприятливого психологічного клімату в установі;

• здійснення заходів щодо попередження і зняття психічного перевантаження персоналу;

Психодіагностика як один із напрямків діяльності практичного психолога.

Це наука і практика, пов'язана з розробкою різноманітних методів розпізнавання індивідуально-психологічних особливостей людини і постановка за допомогою цих методів психологічного діагнозу. Практичний психолог не займається створенням нових метод, він є користувачем розроблених дослідниками методів. За допомогою психодіагностики вирішує наступні задачі:

1. встановлення наявності в людині тієї або іншої психічної властивості або особливості поведінки (мотив, адаптація);

2. визначення ступеню розвитку даної властивості, її вираження в певних кількісних і якісних показниках;

3. опис психологічних і поведінкових особливостей людини, що діагностуються у тих випадках, коли це необхідно;

4. порівняння ступеней розвинених властивостей у різних людей (більшість методів можна розділити на дві групи: експертні, клінічні і стандартизовані тести; тести — це серія однотипних стандартизованих коротких завдань, яким піддається досліджуваний- носій передбачуваних якостей).

Робота психодіагноста пред'являє ряд вимог: уміння викликати до себе прихильність людей, досконале знання психодіагностичних методик і умов їх застосування, крім того необхідно знати і дотримуватися найважливіших професійно-етичних принципів:

1. принцип особистої відповідальності за те, що відбувається (не нашкодь);

2. принцип професійної таємниці (нерозповсюдження наукових методик);

3. принцип конфединційності (таємниця інформації від клієнтів);

4. принцип наукової обгрунтованості - використання психодіагностичної методики повинно відповідати вимогам надійності, валідності, диференційованості і точності результатів, бути стандартизованим;

5. принцип об'єктивності (інтерпретація результатів і висновків повинні робитися у строгій відповідності до отриманих показників);

6. принцип забезпечення суверенних прав особистості, який включає:

• добровільність участі в психологічному обстеженні (примусово при судмедекспертизі);

• психопрофілактичний виклад результатів, обережність і делікатність, адекватність і доступність мови (для клієнта), готовність використовувати еквівалентну методику;

• попередження про вирогідність видачі такої інформації про себе, яку клієнт і сам не усвідомлює;

• право знати результати обстежень.

Класифікація психодіагностичних методів, їх загальна характеристика і психологічне обгрунтування.

На думку, наприклад, Нємова, можна виділити методи психодіагностики на основі спостереження: стандартизоване спостереження, вільне спостереження; опитувальні методі, психодіагностичні методи (анкета, опитувальники, бесіда); об'єктивні психодіагностичні методи, включаючи облік і аналіз поведінкових реакцій людини і продуктів її праці; експериментальні методи психодіагностики.

За Шмельовим є наступні методи психодіагностики (підставою є міра об'єктивності і суб'єктивності): приладові методики (електрокардіограми і т.п.), апаратурні поведінкові методики (тремометрія, час реакції і т.п.); об'єктивні тести з вибором відповіді (шкільний тест розумового розвитку, наприклад); тести-опитувальники (16ПФКТЛ, ЦПИР и т.п.); методики суб'єктивного шкалування; проективні методики (плями Роршаха); стандартизоване аналітичне спостереження (метод Бейса); контент-аналіз; включене спостереження з подальшим рейтинг-скануванням (оцінюванням); психологічна бесіда (інтерв'ю); рольова гра; активний навчальний експеримент; якісний аналіз діяльності.

Психокорекція як напрям практичної психології.

Психокорекція визначається як спрямована психологічна дія на ті або інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особистості. Термін “корекція психічного розвитку” як позначення певної форми психологічної діяльності вперше виник в дефектології стосовно варіантів аномального розвитку. Там він означає виправлення недоліків, відхилень у розвитку дитини. В психології психокорекцію стали трактувати як сукупність заходів психологічної дії, які спрямовані на дооформування відсутніх психічних дій, а також усунення відставання, відхилень, порушень психічного розвитку. Надалі в міру розвитку прикладної вікової психології відбулося розширення сфери додатку поняття корекція на область нормального психічного розвитку. Психокорекцією в даний час стали називати мало не будь-який прояв активності психолога-практика, що виходить за рамки діагностики.

Термін “корекція” має на меті цілеспрямовану психологічну дію ззовні щоб привести психічний стан людини у відповідність з наперед відомою нормою психічного розвитку. Розрізняються корекція розумового розвитку, корекція розвитку особистості, корекція невротичних станів.

Загальна характеристика методів і прийомів психокорекції.

Різноманітні методи психокорекції формувалися в рамках існуючих психологічних напрямків, основними з яких є психоаналітичний, біхевіористичний, екзистенціально-гуманістичний, транс-персональний. В психоаналітичному підході психокорекційна робота спрямована на пом'якшення симптомів внутрішньої конфліктної взаємодії між над-Я і Его через подолання неадекватних психологічних захистів. В біхевіористичному напрямку відхилення від норми, що викликають необхідність психологічної корекції, розглядаються як результат шкідливого навчання, тому акцент робиться на зміні тих форм поведінки, які не відповідають обставинам життя клієнта, корекційна робота здійснюється перш за все як навчання потрібним формам поведінки. У екзестенційно-гуманістичному напрямку психокорекційна робота робиться як створення умов для позитивних особистих змін, особистісного зростання, розширення просторів буття. При цьому завдання психолога полягає не в приведенні індивідуальних особливостей клієнта у відповідність нормам психічного розвитку, а в орієнтації на унікальні можливості потенціалу особистості.

Основні напрямки психотерапії

Напрям	Об'єкт дії	Причини неврозу або інших психічних проблем	Основний метод	Основне завдання психотерапевта
Психоаналітичний (фрейдизм, неофрейдизм)	конфлікт між зверх-Я (соц.норми) і Воно (інстинкт)	деструктивна дія механізмів психологічного захисту	інтерпретація	усвідомлення пацієнтом внутрішнього конфлікту
Екзистенціально-гуманістичний	становлення особистості, самореалізація, самоактуалізація	блокування внутрішньо-особистісних ресурсів (не дають можливості розвиватися)	допомога в самоусвідомленні і особистісному зростанні	інтеграція адекватного цілісного Я (самосвідомості) і розширення простору буття

ВСТУП Психологічна наука в нашій країні нині вступає в якісно новий етап свого розвитку. Разом з обов'язковим курсом "Психологія" на різних факультетах вищих навчальних закладів. Психодіагностика в системі практичної психологічної служби має свої принципові особливості. У деяких дослідженнях вітчизняних та закордонних психологів відзначається необхідність розрізнення психодіагностики науково-дослідної та науково-практичної Льюіс Медіоон Герман Роршаха Г.Мюррей, Девід Векслер. Науково-практична психодіагностика орієнтується на різні записи суспільної практики, на завдання формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості. Після деяких нововведень Л.Термена і його колег щодо школи Біне, тести почали використовувати для визначення індивідуально-психологічних властивостей. Найбільші вимоги висувалися до діагностики інтелекту. В останні десятиріччя відмічається гуманізація робіт з психодіагностики (як дослідницьких, так і практичних). Тепер головною метою психодіагностики стає забезпечення повноцінного психічного та особистісного розвитку, людини. Психодіагностика прагне розробляти такі методи, які б сприяли розвитку дітей, молоді, подоланню труднощів, які виникають. Головна мета психодіагностика - це створення умов для проведення змістовної діагностикорозвивальної робот. У діагностиці необхідно вміти виділити психологічну проблему, правильно поставити запитання. Одержати потрібну інформацію від учителів, батьків, учнів, проаналізувати цю інформацію і зробити висновок, що має не просто практичну спрямованість. Але й спрямованість на аналіз конкретного, одиничного випадку. Психодіагностика - це наука і практика психічного діагнозу. Широке застосування психодіагностика знаходить у сфері консультативної роботи та психотерапевтичної допомоги у вирішенні різних видів питань. Дані психодіагностики можуть використовуватись для розробки прогностичних питань.

ВИСНОВОК Психодіагностика широко застосовується в медицині. А також дуже необхідна у житті кожної людини. Психодіагностика це наука яка вступає в новий етап свого розвитку, це практика психологічного діагнозу за якою різними методами ми можемо розпізнавати індивіда. Наприклад знаменитий Швейцарський психіатр та психолог Герман Роршах, який пропонує тест і вміщує 10 таблиць з симетричними чорно-білими та кольоровими чорнильними плямами дивлячись на які, потрібно визначити, що це може бути і на що це схоже. Таким методом Роршах може визначити кожну людину. Люди бачили різне одні хмари, людей інші тварин та багато різного. Такі методи дають звернути увагу психіатру на ту чи іншу людину і зрозуміти їх потреби та відчуття.