5. Який з мотивів міграції робочої сили є економічним:

1. Працевлаштування на більш вигідних умовах.

2. Утворення та возз’єднання сім’ї.

3. Міркування політичного та релігійного характеру.

4. Міркування етичного та культурного характеру.

6. Які заходи щодо інтеграції України у світове господарство є менш проблемними і більш перспективними:

1. Активна участь у жорсткій конкуренції на світовому ринку.

2. Вихід на світовий ринок із сировиною та сільськогосподарською продукцією.

3. Створення і пропонування споживачам виробів більш високої якості з новими споживчими властивостями.

4. Опанування нових виробничих сфер, що потребують застосування високого інтелектуального потенціалу та глибоких теоретичних розробок.

Для тих, у кого є час читати не тільки підручники:

1. Прочитайте "Петицію виробників свічок" Ф. Бастіа (див.: Макконнелл К Б Экономикс. Гл. 39 (Последний штрих)). Яку позицію захищає автор, аргументи опонентів він висміює?

2. Наведіть історичні приклади, коли проведення протекціоністської політики й дуже доречним.

Виходячи з основних положень теми, прокоментуйте газетну публікацію

(Липень 2001 р.) "З 2006 року Євроспілка вводить фактичну заборону експлуатацію на території країн, які входять до неї, автомобілів, що старші за шість років. Всі вони мають бути утилізовані за рахунок фірм-виробників. Останні робити цього не бажають (дорого), тому розглядають варіанти експорту потриманих автомобілів в треті країни. Що робити цим країнам? Якщо не вводити обмеження чи не змінювати діючі мита, то старі іномарки полинуть в такій кількості, що вітчизняні заводи можуть зупинитися.

У свій час Мексика, прислуховуючись до експертів з США, не стала вводити обмеження на ввіз потриманих іномарок. Ні у вигляді квот, ні у вигляді мит чи спеціального оподаткування. Випадково чи ні, але за три наступні роки в цій країні зникла власна автомобільна галузь. Залишились лише іноземні заводи, що працювали за принципом "викрутного виробництва". І майже виключно на імпортних складових.

Аргентина, що наслідувала приклад мексиканців, потім відмовилася від такого шляху. І встановила в себе обмеження на ввіз іномарок. Тутешнє автомобілебудування поступово відновлюється.

Комплексний підхід до цієї проблеми виявили в Бразилії. Тут вислухали всі рекомендації, узагальнили досвід і виробили власну програму "Автомобільний режим Бразилії", яка здійснюється з 1995 і розрахована до 2006 року.

Програма ця "багатошарова". Тут є і особливі тарифи на іномарки, що ввозяться. І прямі квоти, що обмежують їхню кількість з конкретним розподілом по окремих іноземних компаніях. 1 особливі пільги інвесторам, що вкладають кошти в організацію нових виробництв. І пряма вказівка, щоб місцеві деталі та вузли складали на таких виробництвах не менш 50%. І багато чого іншого.

Вражає кінцевий ефект. Зараз в Бразилії працює 12 великих світових автовиробників (замість трьох, які працювали тут всього лише п'ять років тому вже вклали в місцеву економіку більше 18 млрд. доларів інвестицій. Щорічний приріст виробництва автомобілів складає 20-30%. Зайнятість в галузі - майже тисяч працівників. Ще майже 190 тисяч бразильців працюють на виробний запасних частин. За минулий рік було випущено 1,35 млн. власних автомобілів, через два роки цей рівень перевищить 2,3 млн., і більше 80% цієї кількості реалізується внутрішньому ринку.

... Для України є багато цікавого в бразильському досвіді. Дуже важливо вірно визначити віковий поріг потриманої іномарки, що робить її імпорт безглуздим. Експерти вважають, що піднімати мито слід для машин, що старші за 5 років. Саме цей віковий ценз дозволить не лише не вмерти вітчизняному виробництву, а й одночасно буде стимулювати надходження західних автокомпаній зі своїми виробничими програмами.

З іншого боку, існує небезпека запровадити таким чином особливий протекціонізм: сприяти технологічно недосконалим виробникам, створюючи їх пільгові умови для випуску неконкурентоспроможної продукції. Все це нагадує історію колгоспного будівництва в СРСР”.

• ЛІТЕРАТУРА:

1. Баб’як М. м. Економічна теорія. Навчальний посібник. / Баб’як М. м, Пешенкова Л. А., Рибчук А. В. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – с. 179 – 190.

2. Башнянин Г. І. Політична економія. Підручник. / Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С.– К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. – с. 496 – 513.

3. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: практикум. / Е. Ф. Борисов – М.: ТК Вели, Изд-во Проспект, 2007. – с. 257 – 268.

4. Гальчинський А. С. Основи економічної теорії. / Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. – К.: Вища шк., 1995. - с. 199-211.

5. Гукасьян Г. М. Экономическая теорія / Гукасьян Г. М., Маховикова Г. А., Амосова В. В. – СПб.: Питер, 2008. – с. 95 – 99.

6. Ніколенко Ю. В. Політекономія: Підручник / Ю. В. Ніколенко– К: ЦУЛ, 2003. – с. 473 – 490.

7. Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб. / Оганян Г. А., Паламарчук В. О., Румянцев А. П. – К.: МАУП, 2003. – с. 403 – 418.

8. Предборський В. А. Економічна теорія / Предборський В. А., Гарін Б. Б., Кухаренко В. Д. – К.: Кондор, 2007. – с. 449 – 471.

9. Шишкин А. Ф. Экономическая теория учебное пособие для вузов, в 2 кн. / А. Ф. Шишкин. – М.: Гуманит. изд. центр. ВЛАДОС, 1996. Кн.. 2 – с. 260-287.