- •Основи демократичного управління.
- •4. Поняття, сутність та критерії соціальної держави.
- •6. Гуманітарна сфера життєдіяльності суспільства: поняття, структурні елементи, вплив на суспільні процеси.
- •7. Основні теорії (концепції) походження держави
- •8. Основні функції та методи управління.
- •9. Державна влада в Україні: основна характеристика
- •11. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •12. Держава як основний інститут політичної системи.
- •13. Місце та роль груп інтересів в політичній системі.
- •14. Основні принципи взаємодії держави та громадянського суспільства.
- •16. Система представницьких органів публічної влади та загальна характеристика її елементів.
- •17. Сутність та принципи державної політики. Основні напрями державної політики
- •18. Управлінське та політичне консультування в системі державного управління.
- •19. Сутність та поняття місцевого самоврядування.
- •20. Система місцевого самоврядування та загальна характеристика її елементів.
- •21. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування.
- •Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •Напрями державної регіональної політики в Україні.
- •24. Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні.
- •Ознаки та принципи правової держави.
- •Форма держави та її основні елементи.
- •Верховна Рада України як представницький і законодавчий орган.
- •Принципи організації та функціонування державної влади в Україні.
- •Конституційно-правові засади організації та функціонування судової влади в Україні
- •Конституційний Суд України: порядок формування та основні завдання.
- •Поняття та сутність громадянського суспільства.
- •Порівняльна характеристика "відкритого" та "закритого" суспільства.
- •Соціальна структура сучасної України.
- •Державне управління в умовах глобалізації.
- •Особливості міжконфесіональних відносин в сучасній Україні.
- •Авторитет державного службовця: професійно-етичні складові.
- •Основні етичні вимоги до представників державної влади.
- •Система розподілу повноважень між гілками влади.
- •Взаємодія з виконавчою гілкою влади як функція парламенту.
- •Робота із запитами виборців як функція парламенту.
- •41. Взаємодія законодавчої та виконавчої гілок влади в Україні.
- •42. Роль держави у контексті завдань економічної політики
- •43.Економічна ефективність і результативність.
- •44.Засоби регулювання економіки: влада і ринки.
- •45. Інвестиційна політика в контексті ефективності і результативності.
- •46.Державне регулювання ціноутворення в Україні.
- •47. Поняття національного інтересу. Національні інтереси України.
- •49.Сутність та складові національної безпеки.
- •50. Внутрішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •51.Зовнішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •52.Рада національної безпеки і оборони України та її основні функції.
- •53.Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення національної безпеки.
- •Економічні функції держави та їх особливості в умовах України.
- •Форми і методи державного регулювання економіки.
- •Умови і фактори забезпечення конкурентоспроможності економіки України на внутрішньому та світовому ринку.
- •58. Нормативно-правові засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин в Україні.
- •59. Проблема корупції у системі державного управління.
- •60. Комунікативні стратегії в державному управлінні: історія і сучасність.
- •61 .Загальні засади конституційного ладу в Україні.
- •62. Правовий статус Президента України.
- •63.Правові засади формування та функціонування Верховної Ради України.
- •64.Конституційний статус Кабінету Міністрів України.
- •Сутність та основні ознаки демократичної держави.
- •66. Конституційні засади державної влади в Україні.
- •68.Адміністративно-територіальний устрій України: сучасний стан та потреба у реформуванні.
- •69. Проблеми сучасної української демократії.
- •70.Політична еліта та її роль у реформуванні українського суспільства.
68.Адміністративно-територіальний устрій України: сучасний стан та потреба у реформуванні.
Під територіальним устроєм держави розуміють її територіальну організацію, тобто систему відносин між державою в цілому (її центральною владою) і територіальними складовими (населенням і чинними органами публічної влади). Категорію "територіальний устрій" не слід ототожнювати з поняттям "державний устрій", під яким розуміють політико-територіальну організацію держави, яка визначається політико-правовим статусом територіальних складових і порядком, принципами їхніх відносин із державою в цілому та між собою. За державним устроєм усі держави диференціюються на унітарні, федеративні, конфедеративні та імперські.
Згідно зі ст.132 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Для Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади територіальною основою діяльності є територія всієї України, яка може бути змінена тільки шляхом всеукраїнського референдуму. Для Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим – це виключно територія Автономної Республіки Крим. Територіальною основою місцевих органів державної виконавчої влади є територія відповідних адміністративно-територіальних одиниць України (областей, міст Києва і Севастополя, районів, районів у містах Києві та Севастополі). Територіальний устрій України визначається виключно законами України. До компетенції Верховної Ради України віднесено утворення і ліквідацію районів, встановлення і зміну меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і міст, однак усі ці питання вирішуються обов’язково з урахуванням думки населення відповідних територій шляхом проведення місцевих референдумів.
Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворюються місцеві органи державної влади і управління.
Адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим:
- вищий рівень територіальних одиниць становлять Автономна Республіка Крим, області та міста Київ і Севастополь, які мають спеціальний статус;
- середній рівень — райони і міста обласного підпорядкування;
- нижчий рівень — райони в містах, міста районного підпорядкування, селища й села.
Частина компактно заселеної території України, яка склалася внаслідок господарської та іншої суспільної діяльності й має сталий склад населення та власну назву, зареєстровану в установленому законом порядку, становить населений пункт.
Невеликі поселення, що мають тимчасове значення та нестійкий склад населення чи є об'єктами службового призначення в системі певної галузі господарства (будівлі залізничних служб, будинки лісників, шляхових майстрів, одиночні двори тощо), не є самостійними населеними пунктами й зараховуються до тих населених пунктів, з якими вони пов'язані територіально.
За значенням у системі адміністративно-територіального устрою України її міста поділяються на міста загальнодержавного значення (Київ, Севастополь), міста обласного, республіканського (в Автономній Республіці Крим) значення, міста районного значення.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Уперше в Україні області були створені у 1932 р. Нині їх є 24. Території областей поділяються на райони. На території області знаходиться кілька міст, підпорядкованих безпосередньо обласним органам. Звичайно області іменуються за назвою обласного центру (винятком є Закарпатська та Волинська). В Україні є два міста республіканського підпорядкування - Київ та Севастополь, що мають згідно з Конституцією України спеціальний статус, який визначається законами України.
Адміністративно-територіальний устрій України не є незмінним.
Проблема вдосконалення територіальної організації нашої держави є досить складною і вимагає передусім всебічного наукового обґрунтовування, правового, організаційного й фінансового забезпечення.
Адміністративно-територіальна реформа повинна вирішити два складні взаємопов’язані завдання:
по-перше, створити ефективну систему державного управління, делегувати управлінські функції згори донизу, сприяти всебічному розвитку місцевого самоврядування;
по-друге, поліпшити територіальну організацію державної влади і управління соціально-економічним та екологічним розвитком регіонів, упорядкувати адміністративно-територіальний устрій держави, оптимізувати функціонально-територіальну структуру життєдіяльності населення, унеможливити сепаратизм і федералізм.
Якщо перше завдання успішно вирішується на урядовому рівні із солідним забезпеченням юридичної та управлінської наук, то друге - за обов’язкової участі представників суспільно-географічної науки, регіональної економіки та соціології.
