
- •Основи демократичного управління.
- •4. Поняття, сутність та критерії соціальної держави.
- •6. Гуманітарна сфера життєдіяльності суспільства: поняття, структурні елементи, вплив на суспільні процеси.
- •7. Основні теорії (концепції) походження держави
- •8. Основні функції та методи управління.
- •9. Державна влада в Україні: основна характеристика
- •11. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •12. Держава як основний інститут політичної системи.
- •13. Місце та роль груп інтересів в політичній системі.
- •14. Основні принципи взаємодії держави та громадянського суспільства.
- •16. Система представницьких органів публічної влади та загальна характеристика її елементів.
- •17. Сутність та принципи державної політики. Основні напрями державної політики
- •18. Управлінське та політичне консультування в системі державного управління.
- •19. Сутність та поняття місцевого самоврядування.
- •20. Система місцевого самоврядування та загальна характеристика її елементів.
- •21. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування.
- •Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •Напрями державної регіональної політики в Україні.
- •24. Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні.
- •Ознаки та принципи правової держави.
- •Форма держави та її основні елементи.
- •Верховна Рада України як представницький і законодавчий орган.
- •Принципи організації та функціонування державної влади в Україні.
- •Конституційно-правові засади організації та функціонування судової влади в Україні
- •Конституційний Суд України: порядок формування та основні завдання.
- •Поняття та сутність громадянського суспільства.
- •Порівняльна характеристика "відкритого" та "закритого" суспільства.
- •Соціальна структура сучасної України.
- •Державне управління в умовах глобалізації.
- •Особливості міжконфесіональних відносин в сучасній Україні.
- •Авторитет державного службовця: професійно-етичні складові.
- •Основні етичні вимоги до представників державної влади.
- •Система розподілу повноважень між гілками влади.
- •Взаємодія з виконавчою гілкою влади як функція парламенту.
- •Робота із запитами виборців як функція парламенту.
- •41. Взаємодія законодавчої та виконавчої гілок влади в Україні.
- •42. Роль держави у контексті завдань економічної політики
- •43.Економічна ефективність і результативність.
- •44.Засоби регулювання економіки: влада і ринки.
- •45. Інвестиційна політика в контексті ефективності і результативності.
- •46.Державне регулювання ціноутворення в Україні.
- •47. Поняття національного інтересу. Національні інтереси України.
- •49.Сутність та складові національної безпеки.
- •50. Внутрішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •51.Зовнішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •52.Рада національної безпеки і оборони України та її основні функції.
- •53.Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення національної безпеки.
- •Економічні функції держави та їх особливості в умовах України.
- •Форми і методи державного регулювання економіки.
- •Умови і фактори забезпечення конкурентоспроможності економіки України на внутрішньому та світовому ринку.
- •58. Нормативно-правові засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин в Україні.
- •59. Проблема корупції у системі державного управління.
- •60. Комунікативні стратегії в державному управлінні: історія і сучасність.
- •61 .Загальні засади конституційного ладу в Україні.
- •62. Правовий статус Президента України.
- •63.Правові засади формування та функціонування Верховної Ради України.
- •64.Конституційний статус Кабінету Міністрів України.
- •Сутність та основні ознаки демократичної держави.
- •66. Конституційні засади державної влади в Україні.
- •68.Адміністративно-територіальний устрій України: сучасний стан та потреба у реформуванні.
- •69. Проблеми сучасної української демократії.
- •70.Політична еліта та її роль у реформуванні українського суспільства.
Авторитет державного службовця: професійно-етичні складові.
Для хорошого авторитету державного службовця, перш за все потрібно якісно і справедливо виконувати свої повноваження, а також дотримуватися професійно-етичних норм і правил.
Етика державного службовця — це система норм поведінки, порядок дій і правил, взаємин і принципів у державно-службових відносинах, що являють собою сукупність найбільш придатних, глибоко усвідомлених і конкретизованих, які належать даному суспільству і є нормами загальнолюдської моралі.
Кожна професія має свою власну мораль. Особливе місце в системі професійної етики посідає етика державного службовця, оскільки вона значною мірою характеризує взаємовідносини держави і громадянина. Моральність, переважно, розуміється як особиста чесність, порядність.
У ст. 5 Закону України «Про державну службу» визначені основні вимоги етики поведінки державного службовця: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримувати високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби або негативно вплинути на репутацію державного службовця. Дані вимоги засновані на моральних нормах.
Етика державної служби тісно пов’язана із соціальною структурою конкретного суспільства і чітко визначається нею.
Проблема професійної етики державного службовця пов’язана з тим, що його діяльність має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам.
Основні етичні вимоги, що пропонуються державним службовцям і що характеризують їх високий авторитет:
дотримувати принципів державної служби;
чесно служити і бути вірним державі;
дотримувати вищих моральних принципів;
ставити державні інтереси вище за індивідуальні цілі і завдання політичних партій, інших громадських організацій;
постійно боротися з корупцією в органах державної влади;
ніколи не приймати для себе і для членів своєї родини ніяких благ і переваг, використовуючи при цьому свої службові повноваження;
не використовувати в корисливих цілях службове становище;
не використовувати ніяку інформацію, отриману конфіденційно під час виконання своїх посадових обов’язків, як засіб одержання особистої вигоди;
не допускати у діяльності елементів дискримінації у відносинах з товаришами по службі, громадянами;
у спілкуванні з громадянами як під час виконання своїх повноважень, так і в позаслужбових відносинах дотримувати загальноприйнятих правил поведінки.
Залежно від виду державної служби до загальноприйнятих моральних норм поведінки державного службовця додаються спеціальні норми кодексу честі, наприклад: етичні вимоги, що висуваються до суддів, військових, дипломатів, порушення яких можуть спричинити дисциплінарну відповідальність: догану, звільнення, пониження на посаді тощо.
Основні етичні вимоги до представників державної влади.
З метою з’ясування етичних засад діяльності державних службовців доцільно звернутися до етимологічного походження терміна «етика». Етика – це слово грецького походження, яке вжив уперше Арістотель для назви «практичної філософії», що вивчала мораль. Мораль – це суспільна система поглядів, норм, принципів і оцінок, які регулюють поведінку людей з позицій добра і зла, справедливості та несправедливості.
Етична складова в діяльності державних службовців здійснює безпосередній вплив на становлення, формування і розвиток ефективного державного апарату. На важливість вивчення цього питання вчені звертали увагу і за радянських часів. Так, професійна етика, з одного боку, характеризує «високу культуру в роботі всіх ланок державного апарату», з другого, - є «показником того, що цей апарат служить радянському народу не тільки вірно, віддано, але й високоякісно».
В сучасних умовах проведення політичної, конституційної, адміністративної реформ професійна етика поведінки державного службовця значно актуалізується та потребує комплексного, ґрунтовного дослідження.
Відповідно до чинного законодавства України до поведінки державного службовця ставиться ряд етичних вимог. Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону Укр. «Про державну службу» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Державний службовець, здійснюючи службові функції, зобов’язаний керуватися моральними принципами безкорисливості, незалежності, відповідальності і непідкупності, узгоджуючи свої особисті інтереси із суспільними, що є неодмінною умовою його службової діяльності. Порушення цих принципів призводить до проявів бюрократизму, свавілля, несправедливості й аморальності тощо. Етичні вимоги, що забороняють посадовим особам приймати подарунки і різного роду винагороди за дії, пов’язані з виконанням ними службових обов’язків, знайшли своє відображення в низці встановлених законами обмежень, пов’язаних із державною службою, зокрема в Законах України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією».
Ще одним нормативно-правовим актом, що регулює поведінку державних службовців є «Загальні правила поведінки державного службовця», розроблені і затверджені Наказом Головдержслужби України від 23 жовтня 2000 року № 58 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року за № 783/5004. Ці правила є узагальненням стандартів поведінки та доброчесності державних службовців. Вони ґрунтуються на Конституції України та визначених законами України принципах державної служби, спрямовані на створення умов для підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про поведінку, яку вони мають очікувати від державних службовців.
При прийнятті на державну службу державний службовець знайомиться з цими правилами, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі. Протягом останніх років у нашій країні розроблено декілька проектів Етичних кодексів державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
До професійної культури державних службовців разом з етичною належить і естетична культура. Естетична культура державного службовця – це знання правил зовнішньої гармонії та їх практична реалізація для ефективного виконання завдань державної служби.
Підсумовуючи, варто зазначити, що етика державного службовця – це система норм поведінки, порядок дій і правил, взаємин і принципів у державно-службових відносинах, що являють собою сукупність найбільш придатних, глибоко усвідомлених і конкретизованих, які належать даному суспільству і є нормами загальнолюдської моралі.