31. Порівняльна характеристика "відкритого" та "закритого" суспільства.

Суспільство — група людей, формально не організована, але яка має спільні інтереси і цінності. Суспільство відкрите і закрите — терміни, вперше запропоновані А. Бергсоном і запроваджені К. Поппером для характеристики соціально-політичних систем, властивих різним суспільствам на різних етапах історичного розвитку.

Закрите суспільство — за Поппером — тип суспільства, що характеризується статичною соціальною структурою, обмеженою мобільністю, нездатністю до інновацій, традиціоналізмом, догматичною авторитарною ідеологією (має місце система, коли більшість членів суспільства охоче приймають ті цінності, які їм призначені, звичайно це тоталітарне суспільство)

Відкрите суспільство — за Поппером — тип суспільства, який характеризується динамічною соціальною структурою, високою мобільністю, здатністю до інновацій, критицизмом, індивідуалізмом і демократичною плюралістичною ідеологією (тут людині надається можливість самій обирати світоглядні, моральні цінності. Відсутня державна ідеологія, а на рівні конституції закріплюються принципи духовної свободи, які людина реально використовує. Тобто, сама намагається знайти основні цінності).

Закрите суспільство схильне до спеціалізації, а відкрите — до творчості.

У відкритому суспільстві кожен учасник відповідальний за своє життя і дбає переважно про себе, при цьому в суспільстві поважається право на приватну власність і особисту гідність. У закритому суспільстві «святий обов'язок» — піклуватися про інших, а приватна власність — справа сумнівна (негожа) або навіть злочинна, негідна.

31. Соціальна структура сучасної України.

В сучасних умовах є багато моделей соціально-класових структур, до того ж соціологи дійшли висновку, що у сучасному суспільстві основа таких структур залишається незмінною, а змінюються лише окремі структурні елементи залежно від культурних, економічних, структурних та інших особливостей кожного суспільства. Основними компонентами соціальної структури сучасної України виступають: вищий клас професіоналів, адміністраторів; технічні спеціалісти середнього рівня; комерційний клас, дрібна буржуазія, техніки й робітники, які здійснюють керівні функції; кваліфіковані робітники; робітники, які не мають спеціальної кваліфікації, землероби (робітники сільськогосподарських колективів, фермери та ін.); групи інженерно-технічних працівників та рядових службовців, а саме; науково-технічна і гуманітарна інтелігенція, студенти, значні групи, які займаються індивідуально-трудовою діяльністю. В основі такої градації лежить так званий об’єктивний підхід, який є передумовою поширення в західній соціології поділу суспільства на страти за їх соціально-економічним статусом.

Багатоваріантність власності, що складається в Україні, не дозволяє залишатися на позиціях попередньої соціальної структури. Очевидно, що в Україні виразніше виявляється тенденція до поглиблення соціальної диференціації, зміни соціального статусу багатьох соціальних спільностей.

Під впливом соціальних і технологічних зрушень відбувається маргіналізація.

Процеси маргіналізації виражаються і в становленні нового соціального прошарку, який прийнято називати середнім класом. Середній клас — це, насамперед, високопродуктивні і високоінформовані, ініціативні й заповзятливі працівники, це завжди інноваційні типи особистості. Саме інноваційний тип особистості стає суб’єктом технічної модернізації і політичної демократизації. Представники інноваційного соціального типу перебувають серед найкваліфікованіших верств робітників, селян, інтелігенції та інших соціальних верств населення, що становлять соціальну структуру суспільства. Зростання ролі середнього класу у співвідношенні соціальних і політичних сил визначає стабільність соціальної системи, забезпечує її динамізм. Без середнього класу не відбудеться демократизація суспільства.

За даними, в Україні в сучасних умовах середній клас ще не численний. Інші вчені твердять, що середні верстви уже «становлять хребет українського суспільства». Зважаючи на статистику прибутків і шкалу суб’єктивної ідентифікації, це справді так. Але не так у реальності, тому що середній клас (високозабезпечений, інформований, умілий, діяльний) тільки-тільки формується.

У таких умовах доля демократизації суспільного життя, формування суверенної державності України нерозривно пов’язані з долею середнього класу, з долею «нових українців». Головний сенс радикальних суспільних перетворень полягає в тому, що Україна має увійти в русло загально цивілізаційного розвитку.