- •Основи демократичного управління.
- •4. Поняття, сутність та критерії соціальної держави.
- •6. Гуманітарна сфера життєдіяльності суспільства: поняття, структурні елементи, вплив на суспільні процеси.
- •7. Основні теорії (концепції) походження держави
- •8. Основні функції та методи управління.
- •9. Державна влада в Україні: основна характеристика
- •11. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •12. Держава як основний інститут політичної системи.
- •13. Місце та роль груп інтересів в політичній системі.
- •14. Основні принципи взаємодії держави та громадянського суспільства.
- •16. Система представницьких органів публічної влади та загальна характеристика її елементів.
- •17. Сутність та принципи державної політики. Основні напрями державної політики
- •18. Управлінське та політичне консультування в системі державного управління.
- •19. Сутність та поняття місцевого самоврядування.
- •20. Система місцевого самоврядування та загальна характеристика її елементів.
- •21. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування.
- •Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •Напрями державної регіональної політики в Україні.
- •24. Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні.
- •Ознаки та принципи правової держави.
- •Форма держави та її основні елементи.
- •Верховна Рада України як представницький і законодавчий орган.
- •Принципи організації та функціонування державної влади в Україні.
- •Конституційно-правові засади організації та функціонування судової влади в Україні
- •Конституційний Суд України: порядок формування та основні завдання.
- •Поняття та сутність громадянського суспільства.
- •Порівняльна характеристика "відкритого" та "закритого" суспільства.
- •Соціальна структура сучасної України.
- •Державне управління в умовах глобалізації.
- •Особливості міжконфесіональних відносин в сучасній Україні.
- •Авторитет державного службовця: професійно-етичні складові.
- •Основні етичні вимоги до представників державної влади.
- •Система розподілу повноважень між гілками влади.
- •Взаємодія з виконавчою гілкою влади як функція парламенту.
- •Робота із запитами виборців як функція парламенту.
- •41. Взаємодія законодавчої та виконавчої гілок влади в Україні.
- •42. Роль держави у контексті завдань економічної політики
- •43.Економічна ефективність і результативність.
- •44.Засоби регулювання економіки: влада і ринки.
- •45. Інвестиційна політика в контексті ефективності і результативності.
- •46.Державне регулювання ціноутворення в Україні.
- •47. Поняття національного інтересу. Національні інтереси України.
- •49.Сутність та складові національної безпеки.
- •50. Внутрішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •51.Зовнішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •52.Рада національної безпеки і оборони України та її основні функції.
- •53.Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення національної безпеки.
- •Економічні функції держави та їх особливості в умовах України.
- •Форми і методи державного регулювання економіки.
- •Умови і фактори забезпечення конкурентоспроможності економіки України на внутрішньому та світовому ринку.
- •58. Нормативно-правові засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин в Україні.
- •59. Проблема корупції у системі державного управління.
- •60. Комунікативні стратегії в державному управлінні: історія і сучасність.
- •61 .Загальні засади конституційного ладу в Україні.
- •62. Правовий статус Президента України.
- •63.Правові засади формування та функціонування Верховної Ради України.
- •64.Конституційний статус Кабінету Міністрів України.
- •Сутність та основні ознаки демократичної держави.
- •66. Конституційні засади державної влади в Україні.
- •68.Адміністративно-територіальний устрій України: сучасний стан та потреба у реформуванні.
- •69. Проблеми сучасної української демократії.
- •70.Політична еліта та її роль у реформуванні українського суспільства.
Конституційний Суд України: порядок формування та основні завдання.
Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. КСУ вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів КУ і дає офіційне тлумачення КУ та законів України
КСУ складається з 18 суддів КСУ. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів Ураїни призначають по 6 суддів КСУ.
Суддею КСУ може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом 20 років та володіє державною мовою.
Суддя КСУ призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.
Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засіданні КСУ зі складу суддів КСУ шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.
До основних завдань КСУ належить:
вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та іншох норм.-правових актів ВРУ, актів Президента, актів КМУ
офіційне тлумачення Констутиції України та законів України.
З питань, передбачених цими завданнями, КСУ ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними а не можуть бути оскарженими.
Поняття та сутність громадянського суспільства.
Поняття «громадянське суспільство», як правило, використовується в зіставленні з поняттям «держава». Вони відображають різноманітні аспекти життя суспільства, протистоячи один одному.
Історично громадянське суспільство прийшло на зміну традиційному, станово-кастовому, в якому держава практично співпадала з майновими класами і була відособлена від основної маси населення. Відособлення громадянського суспільства від держави відбувалося в процесі ліквідації станової нерівності і роздержавлення суспільних відносин. Початок даному процесу поклав формування представницької держави, виступаючої від імені всього населення.
Головними передумовами громадянського суспільства є:
законодавче закріплення юридичної рівності людей на основі надідення їх правами і свободами;
юридична свобода людини, обумовлена матеріальним благополуччям, свободою підприємництва, наявністю приватної власності, яка є економічною основою цивільного суспільства;
створення механізмів саморегуляції і саморозвитку, формування сфери невладних відносин вільних індивідів, що володіють здатністю і реальною можливістю здійснювати свої природні права.
Сам термін «громадянське суспільство» використовується як в широкому, так і у вузькому значеннях. В широкому значенні громадянське суспільство включає всі соціальні структури і відносини, які безпосередньо не регулюються державою. Воно виникає і змінюється в ході природно історичного розвитку як автономна, безпосередньо не залежна від держави сфера. При такому підході громадянське суспільство сумісно не тільки з демократією, але і авторитаризмом, і лише тоталітаризм означає його повне, а частіше часткове поглинання політичною владою.
У вузькому значенні - це суспільство на певному етапі свого розвитку, коли воно виступає соціально-економічною основою демократичної і правової держави. Сучасне розуміння громадянського суспільства в політології переважно виходить з цього вузького значення.
Громадянське суспільство - це сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави, а також розгалужена мережа незалежних від держави суспільних інститутів, реалізуючих індивідуальні і колективні потреби.
Головні ознаки громадянського суспільства:
розмежування компетенції держави і суспільства, незалежність інститутів громадянського суспільства від держави в рамках своєї компетенції;
демократія і плюралізм в політичній сфері;
ринкова економіка, основу якої складають недержавні підприємства;
середній клас як соціальна основа громадянського суспільства;
правова держава, пріоритет прав і свобод індивіда перед інтересами держави;
ідеологічний і політичний плюралізм;
свобода слова і засобів масової інформації.
Громадянське суспільство є системою, в якій переважають горизонтальні (невладні) зв'язки і відносини, що само організовується і само розвивається. В державі ж переважаючими є вертикальні зв'язки. В основі функціональної взаємодії громадянського суспільства і правової держави лежить принцип єдності і боротьби протилежностей. З одного боку, вони як би протистоять один одному, а з іншою - вони неможливі один без одного.