1. Основи демократичного управління.

Демократія – це певний порядок суспільних відносин, який визначає відносини держави, влади і громадянина, його правове становище у суспільстві, порядок, заснований на загальновизнаному комплексі цінностей й ідеалів конкретного суспільного устрою та панівного світогляду.

Демократизм суспільства передусім характеризується відносинами між державою і громадянином. Інститути демократії є формою організації й здійснення влади та управління. Звичайно, йдеться про демократично організоване суспільство. За умов деспотії, тиранії, автократії також відбуваються управлінські процеси, але в крайній формі примусу і насилля, за відсутності справді демократичних інститутів.

Демократія за своєю природою – органічно властива суспільству форма організації та здійснення влади й управління – як організуючого процесу реалізації влади. Якою мірою зміст і форми соціальних процесів залежать від матеріальних умов життя суспільства, від рівня матеріально-технічної й духовної культури, зрілості суспільства, такою самою мірою ці об’єктивні чинники визначають зрілість демократії й ефективність управління, їхню взаємообумовленість, співвідношення й взаємодію, що неминуче виявляється в діяльності соціальних інститутів, у методах і засобах досягнення соціальних цілей.

2. Комунікативні процеси в державному управлінні.

Державні органи та інститути вступають в комунікацію для того, щоб інформувати, впливати, переконувати суб'єкт комунікації або з метою описати поточну обстановку. Вихідною причиною, через яку люди мають потребу в комунікації, служать потреби людини або групи людей.

Комунікація в системі державного управління переслідує ряд цілей і завдань, а також виконує різні функції.

По-перше, це інформаційно-комунікативна функція. Її особливість полягає в тому, що інформація не просто передається - приймається, але і формується, що є важливим моментом для творчого продуктивного спілкування. Ця функція дозволяє висловити свою згоду або незгоду, що є неодмінною умовою для існування правової держави, адже тільки в таких державах право на свободу слова і думки закріплено конституційно. Завдяки інформаційно-комунікативної функції відбувається вирівнювання відмінностей у вихідній інформованості партнерів.

По-друге, найважливішою функцією комунікації в системі державного управління є регулятивно-керуюча функція. Завдяки даній функції комунікації, можна регулювати не тільки власну поведінку, а й поведінку інших людей. Крім того, дана функція дозволяє координувати дії цілого, дозволяє працювати, як одна команда.

Говорячи про функції комунікації в системі державного управління, необхідно згадати й ідеологічну функцію. Грамотно налагоджена зворотній зв'язок з населенням в своєму розпорядженні громадян до довіри діючої влади.

Таким чином, комунікація є важливим об'єктом управління, будучи не тільки процесом обміну інформацією, завданнями, цінностей, але і своєрідним дзеркалом того, що відбувається в державі. Керуючи комунікацією, активно впливаючи на її компоненти, держава реалізує свої сильні сторони і нейтралізує слабкі. Тільки своєчасно налагоджена комунікація дозволяє орієнтуватися в державних процесах і впливати на них.

3. Електронне урядування як нова форма державного управління.

Під поняттям Електронний уряд варто розуміти нову форму державного управління, що дає можливість широкої взаємодії органів влади, громадських організацій, підприємств бізнесу й громадян у процесі керування суспільством на основі взаємозалежних внутрішніх урядових і зовнішніх суспільних інформаційних структур і ефективно діючу в умовах інформаційного суспільства.

Електронний уряд є нова форма державного управління, у якій центральне місце займає громадянин. Ця система надає можливості більше широкої взаємодії з різними верствами суспільства і конкретними громадянами. Відмітними рисами такої форми керування є прозорість, відкритість, доступність до процесу прийнятих рішень, простота реалізації запитів громадян. Мета електронного урядування – створення ефективної форми керування з більшою участю громадян.

Досягнення цієї мети базується на наступних принципах:

• розумний баланс між політичною ініціативою й простотою адміністративних схем - всі державні послуги повинні бути доступними по електронних каналах;

• орієнтація на споживача - систематизація й прогнозування даних про потреби громадян;

• об'єднання кількості й комплексності послуг з використанням єдиних центрів доступу.

Електронний уряд повинен бути направлений не тільки на підвищення ефективності роботи органів державного управління, а й на більш тісну взаємодію держави й населення, держави й бізнесу.