2. Пожежна безпека

2.1. Поняття про пожежу. Основні причини пожеж та їх негативні наслідки

Пожежа – це непідвласні людині процеси горіння, при яких полум’я знищує все, що зустрічається на його шляху. Основними законодавчими актами, що регулюють пожежну безпеку в Україні, є Закон “Про пожежну безпеку”, “Правила пожежної безпеки в Україні”, ГОСТ 12.1.004-91, Порядок проведення експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки, СНиП 2.01.02-85 “ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. Противопожарные нормы” та ін.

Згідно зі статистичними даними основними причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем – 58 – 60%, несправності та порушення експлуатації електричного устаткування – 18 – 22%, ігри дітей з вогнем – 10 – 12%, несправність технологічного обладнання – 7 – 11%, підпали – 2%.

Існують певні обставини, які сприяють виникненню пожеж, їх розповсюдженню та прояву їх небезпечної й шкідливої дії:

1) пора року – найчастіше пожежі мають місце в зимовий період, внаслідок використання в цей час електронагрівальних приладів, інших джерел тепла4 влітку – у лісах, степах, полях і т.д.;

2) час доби – найчастіше пожежі виникають у нічний час і рано-вранці, найменше пожеж виникає ввечері;

3) необачне поводження з вогнем, яке призводить до пожеж, найбільш характерним для осіб у стані алкогольного сп’яніння.

Підвищенню рівня пожежної небезпеки промислових об’єктів значно сприяє зростання енергоозброєності виробництв, збільшення щільності транспортних комунікацій, підвищення рівня температур та тиску в технологічному устаткуванні, використання нових видів полімерних матеріалів.

Пожежі мають соціальне, економічне і екологічне значення, оскільки, по-перше, призводять до нещасних випадків, людських жертв, по-друге, суттєво впливають на економічні показники підприємств (збитки від пожеж негативно впливають на економіку), по-третє, завдають шкоди природі і забруднюють навколишнє середовище.

2.2. Розвиток пожежі. Класи пожеж

При горінні твердих і рідких горючих речовин розрізняють три стадії розвитку пожежі:

– загоряння (5 – 30 хв.) – це нестійка фаза горіння з відносно низькою температурою. Під час цієї стадії вогонь легко погасити. Своєчасну ліквідацію такого горіння, якщо воно не спричинило збитку, прийнято називати відверненою пожежею;

– стійке горіння (пік горіння) – ця стадія характеризується підсиленням процесів горіння (розкладу і випаровування горючих речовин), збільшенням площі і факела полум’я;

– розвинена форма горіння – відзначається великою площею, великою температурою, руйнуванням конструкцій тощо.

При спалахуванні горючих газів горіння розвивається настільки швидко, що стадії розвитку пожежі не розрізняються.

Відповідно до ГОСТ 27221-87 “Пожарная техника. Классификация пожаров” встановлено 4 класи пожежі:

– клас А – горіння твердих речовин, переважно органічного походження, яке супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

– клас В – горіння рідких або твердих речовин, які розтоплюються;

– клас С – горіння газоподібних речовин;

– клас D – горіння металів та їх сплавів.

Крім цих чотирьох класів НАПБ Л.01.001.95 “Правила пожежної безпеки України” введено ще додатковий п’ятий клас (Е) для позначення пожеж, пов’язаних з горінням електроустановок.