4. Страховий тариф: сутність, структура, методи розрахунку

Страховий тариф - це ставка внеску з одиниці страхової суми. За економічним змістом – це ціна страхового ризику. Синонімами страхового тарифу є терміни брутто – ставка і брутто – тариф.

Структура брутто – ставки показана на рис .3.1.

Брутто – тариф

Нетто – ставка

Навантаження

Тариф основний

Ризикова надбавка

Витрати на ведення справи

Прибуток

Рис. 3.1. Структура брутто – ставки

Собівартість страхової послуги – це нетто – ставка + витрати на ведення справи.

Витрати на ведення справи охоплюють організаційні, аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні і управлінські витрати.

Страхові тарифи встановлюються у відсотках від страхової суми або в твердих ставках з одиниці страхової суми ( зі 100 грн.). Для розрахунку страхових тарифів на добровільні види страхування страховики використовують послуги актуаріїв. На види обов’язкового страхування страхові тарифи затверджуються в установленому законодавством порядку.

Актуарії для розрахунку страхового тарифу використовують ряд методів:

1. На основі теорії ймовірності, математичної статистики та стійких часових рядів (найбільш поширений).

2. Метод, що заснований на експертних оцінках.

3. За аналогією до інших об’єктів.

Розрахунок страхового тарифу за першим методом складається із декількох етапів:

1.Визначення тарифу основного (Т₀): Т₀= Р ∙ К∙100, де (3.1)

Р – ймовірність страхової події. Розраховується як співвідношення кількості страхових виплат (К_в), здійснених за тарифний період і кількості укладених договорів страхування (К_д);

К – коефіцієнт ймовірності збитку. Розраховується як співвідношення середньої страхової виплати (С_в) на один пошкоджений (знищений об’єкт) і середньої страхової суми (С_с) на один застрахований об’єкт:

100 – одиниця страхової суми (100 грн) .

Т₀ = ; (3.2)

Добуток величин, наведених у числівнику відображає загальну суму страхових виплат (СВ), що ймовірно можуть бути здійснені за рік. У знаменнику наведені величині дадуть добуток загальної страхової суми всіх застрахованих об’єктів (СС).

Т₀ = (3.3)

Результатом ділення ймовірних страхових виплат на страхову суму всіх застрахованих об’єктів є показник збитковості страхової суми (З_сс). Він свідчить про те, скільки копійок страхової виплати припадає на 1 гривню страхової суми і є мінімальним внеском страхувальника, що йде на покриття ризику.

Т₀= З_сс∙100. (3.4)

5. Визначення ризикової надбавки (Р_н):

Р_н = Т₀ ∙ α (у)∙ , де (3.5)

Т₀ – основна ставка страхового тарифу, %;

α (ту) – коефіцієнт гарантії безпеки страхового фонду (визначається за математичними таблицями);

Р – ймовірність страхової події;

К_д – кількість укладених договорів страхування;

R_к - показник розсіювання страхових виплат від середнього рівня, грн.;

С_в – середній рівень страхових виплат, грн..

За умови, що показник розсіювання страхових виплат відсутній ризикову надбавку рекомендовано визначати у такий спосіб:

Р_н = 1,2 ∙ Т₀ ∙ α (у) ∙ (3.6)

4. Визначення нетто – ставки (Н_с)

Н_с= Т₀ + Р_н

4. Визначення витрат на ведення справи. Відсоток витрат здебільшого відповідає емпіричній величині, що склалася за попередні періоди.

5. Обчислення брутто – ставки (Б_с):

Б_с= (3.7)