4. Особливості прямого оподаткування страхових компаній

Оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків – резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 % суми валового доходу , одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою , визначеною статтею 10 Закону „Про внесення змін до Закону України” „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 24 грудня 2002 № 249 .

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів ( страхових внесків, страхових премій), одержаних (нарахованих) страховиком –резидентом протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя ), зменшених на суму страхових платежів, сплачених (нарахованих ) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином:

а) при страхуванні або перестрахуванні ризику у страховиків та перестраховиків – нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України на підставі прилюдного оголошення рейтингів таких компаній, - за ставкою 0 %;

б) в інших випадках - за ставкою 15 % від суми таких виплат за власний рахунок.

Облік операцій зі страхування життя ведеться страховиком окремо.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів від страхування життя оподатковуються за ставкою у розмірі 3 % , крім доходів від операцій за договорами довгострокового страхування життя.

Договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.

Оподатковувані доходи страховиків – резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя, оподатковуються за ставкою 0 % у разі дотримання вище вказаних вимог.

Для цілей оподаткування операцій зі страхування життя під оподатковуваним доходом від страхування (перестрахування) життя слід розуміти суму страхових платежів, одержаних (нарахованих) страховиком протягом звітного періоду, за договорами страхування (перестрахування ) життя, зменшених на суму страхових платежів, сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентами та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентами у тому ж податковому періоді.

Доходи, джерело походження яких не пов'язано зі страховою діяльністю оподатковуються на загальних підставах. При цьому як об'єкт оподаткування визначається прибуток шляхом віднімання від валового доходу валових витрат та амортизаційних відрахувань. Ставка податку складає 25 %. До категорії валових витрат не включаються витрати, понесені страховиком під час здійснення операції зі страхування (перестрахування).

Інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику. Частина інвестиційного доходу, одержаного від розміщення коштів із страхування життя, що належить страховику, визначається як різниця між сумою доходу, одержаного (нарахованого від розміщення коштів резервів із страхування життя, та сумою витрат страховика на ведення справи, які не можуть перевищувати 15 % отриманого інвестиційного доходу.

Якщо страховик здійснює відрахування у математичні резерви із страхування життя , то сума інвестиційного доходу, що належить страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви, що не можуть перевищувати 85 % суми інвестиційного доходу, який належить страховику.

Доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму здійснених страховиком – цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними зі страховиком-цедентом договорами перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою, 25 %.

У разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя, в тому числі його дострокового розірвання протягом визначеного граничного строку, доходи, одержані страховиком за таким договором, оподатковуються за ставкою 6 % у податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму такого доходу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком, до дня включення до валового доходу такого страховика згідно із цим підпунктом.

Якщо платник податку достроково розриває договір довгострокового страхування життя до закінчення граничного строку або порушує інші вимоги, то він зобов'язаний включити до валового доходу суму страхових платежів за таким договором за наслідками податкового періоду, на який припадає таке дострокове розірвання або порушення інших вимог, збільшену на суму пені, нараховану на суму таких страхових внесків, яка розраховується з початку податкового періоду, наступного за періодом, в якому такий платник податку вперше збільшив валові витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого дострокового розірвання або порушення таких інших вимог. При цьому викупна сума, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу валових доходів такого платника податку.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя платник податку сплачує за свій рахунок добровільні страхові платежі на користь найманих працівників, які перебувають із ним у трудових відносинах та у яких це місце є основним місцем роботи, то такий платник податку може віднести до складу валових витрат кожного календарного кварталу суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15% від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого календарного кварталу, але не більше ніж 6 000 гривень у розрахунку на одного застрахованого працівника протягом звітного податкового року. При цьому якщо платник податку одночасно сплачує внески на додаткове пенсійне забезпечення (страхування) працівника відповідно. такий платник податку може віднести до валових витрат кожного календарного кварталу суму внесків, фактично сплачених на довгострокове страхування життя працівника та на його додаткове пенсійне забезпечення (страхування), які сукупно не перевищують 15 % від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого календарного кварталу.