10.2. Методи колективного прийняття рішень

Ефективність функціонування організації залежить не тільки від вибору стратегії, але і від засобів, за допомогою яких вона реалізовується. Неправильні рішення призводять не лише до фінансових втрат, але й до втрати своєї частки на ринку. Тому важливо активізувати творчу діяльність співробітників організації і використовувати такі методи, які стануть підґрунтям при визначенні завдань і вирішенні проблем, направлених на вдосконалення продукції і послуг, тобто знаходження і реалізації оптимальних рішень.

Групи методів колективного прийняття рішень

Всі відомі методи колективного прийняття рішень, використовувані при постановці і формулюванні проблем, обробці і аналізі інформації, а також пошуку і аналізі рішень, можна умовно розділити на групи:

1. Метод проб і помилок. Суть даного методу полягає в безсистемному переборі різних варіантів, як правило, в звичному для людини, яка вирішує проблему, напрямі. Застосовується такий метод, як правило, для вирішення нескладних завдань і є економічно недоцільний, оскільки на вирішення проблеми витрачається багато часу та коштів.

2. Методи психологічної активізації творчості. Ці методи активізують процес висунення нових ідей і пошук рішень. При використанні даних методів надається перевага кількості ідей, що висуваються, перед їх якістю на етапі генерування, який відокремлений від процесу оцінки.

3. Методи систематизованого пошуку. Дані методи дозволяють упорядкувати перебір варіантів і збільшувати їх число. Вони засновані на використанні різних аналітичних підходів (системного і функціонального) у поєднанні з прийомами боротьби із психологічною інерцією. Дані методи яскраво відображають суть технології вирішення творчих завдань, але їх важко використовувати при вирішенні складних завдань і вони не гарантують отримання оптимального рішення, тому що немає критеріїв оцінки отриманого результату.

4. Методи направленого пошуку. Це алгоритмічні методи, при використанні яких процес мислення не хаотичний, а чітко організований і керований. Найбільш поширена методика теорії вирішення винахідницьких завдань, що передбачає вироблення діалектичного мислення і зниження психологічного бар'єру, розвиток творчої уяви тощо. Але у зазначеної теорії є деякі недоліки: труднощі в освоєнні методу і необхідність постійного тренінгу, відсутність постановки завдання, отримання ідеї без доведення до конструктивного рішення, недостатня ефективність у вирішенні деякого класу завдань.

Індивідуально кожен може вирішувати проблеми, інтуїтивно вибираючи різні варіанти своїх дій. Для того, щоб вирішувати проблеми в групі, потрібні спеціальні методи, що дозволяють учасникам працювати конструктивно, без чого група не може досягти бажаних результатів.

У світовій практиці (Японія, європейські країни, США) з успіхом використовуються принципи і методи колективного вирішення проблем. В процесі групової роботи використовуються в основному методи систематизованого пошуку, психологічної активізації творчості і методи, що мають назву „інструменти якості”.