1.2. Управління групами в організаціях: психологічний аспект Соціально-психологічна структура групи

Кожна соціальна група має свою соціальну структуру, яка ґрунтується на трьох складових: статусно-ролеві відносини, професійно-кваліфікаційні характеристики і статево-віковий склад¹.

Ми часто не можемо зрозуміти, звідки виходять негативні емоції, конфліктні ситуації в групі. Людина повинна як би зрозуміти, чого від неї хочуть і які вимоги до неї пред'являють. Без розуміння своєї ролі і основних функцій дуже важко впоратися зі своєю роллю. Після того, як людина зрозуміла роль, вона повиннна її прийняти або відхилити як не відповідну її індивідуально-психологічним особливостям. Ухвалення ролі супроводиться процесом навчання новим функціям, вироблення певних позицій, стилю поведінки і спілкування. Наступний етап в системі ролевої поведінки — виконання ролі — має дві сторони: поведінка людини, виконуючої роль, і оцінка тих, що оточують. Остання проводиться як самою людиною у вигляді самооцінки, так і іншими людьми, що займають різне статусне положення по відношенню до оцінюваного, як то кажуть: зверху (начальником), збоку (співробітниками) і знизу (підлеглими).

Друга складова в соціальній структурі групи — професійно-кваліфікаційні характеристики. До них включаються освіта, професія і рівень кваліфікації членів групи. Ця важлива складова говорить про інтелектуальний, професійний потенціал групи.

Третя складова – статево-віковий склад групи. Для керівника розуміння особливостей цієї складової дуже важливе з психологічної точки зору, бо кожен віковий період має свої психологічні особливості, які не можна не враховувати керівникові. Крім того, при формуванні групи повинні розглядатися перспективи її розвитку по віковому складу і періоду професійної діяльності.

Крім цього, в будь-якій групі, незалежно від нашого бажання і бажання керівництва, складається невидима на перший погляд внутрішня (неофіційна) соціально-психологічна структура¹.

У групі збираються люди, кожен з яких володіє індивідуальністю, має властивий йому темперамент і характер, певний склад розуму і інтелекту, світ своїх цінностей і інтересів. І ось ці індивідуальності знайомляться один з одним, вступають в спілкування, і поступово в групі складаються міжособові відносини, які будуються на сприйнятті і розумінні людьми один одного.

Психологічні механізми спілкування в групі. Вступаючи в спілкування, люди роблять вплив один на одного, яке має глибинні психологічні механізми ¹.

Психологічні механізми спілкування і взаємовпливу можна збудувати в певний ряд. Найпершою в цьому ряду виявиться властивість зараження — ефект багатократного взаємного посилення емоційних станів людей, що спілкуються між собою. Зараження відбувається на несвідомому рівні і особливо сильно виявляється в натовпі, в черзі, в публіці, але зараження відбувається і на рівні невеликих груп людей. Є вираження — заразливий сміх, також може бути заразливою злість і інші емоції.

Наступними в ряду будуть дві властивості: навіювання і наслідування. Навіювання може бути також індивідуальним або груповим і відбувається на свідомому або несвідомому рівні залежно від мети спілкування. Кожна людина володіє здатністю так сприймати передані їй в спілкуванні ідеї, дії, відчуття, що вони мимоволі стають як би її власними.

Наслідування — складна динамічна властивість. Його можливі прояви — від сліпого копіювання поведінки, жестів, інтонації до свідомого, мотивованого наслідування.

Одним з психологічних механізмів спілкування є змагання — властивість людей порівнювати себе з іншою людиною, бажання бути „не гірше за інших”. Змагання викликає напругу розумових, емоційних і фізичних сил. Добре, коли змагання є стимулом розвитку, погано, коли воно переростає в суперництво: у чоловіків — в діловій сфері, у жінок — в особистій (хто краще виглядає, одягнений і має більший успіх у чоловіків).

І нарешті, третій рівень взаємодії людей — це переконання: аргументоване, свідоме, словесне доведення своїх ідей, думок, вчинків. Переконання лише тоді дієво, коли спирається не лише на слова, але і на справи, емоції, ефекти зараження, навіювання і наслідування. І ті керівники, які уміло користуються при спілкуванні з людьми всім набором психологічних механізмів, досягають більшого успіху в своїй діяльності.

Міжособові відносини в групі дуже важливі для взаємодії керівника і підлеглих, а також членів групи одного статусу. Вони включають як сприйняття, так і розуміння людьми один одного.

Розуміння може бути різної глибини проникнення в суть особи, індивідуальності іншого. Нижньому, поверхневому рівню розуміння властиве сприйняття лише зовнішнього „малюнка” вчинку людини без проникнення в мотиви і цілі, в особові особливості, оцінка в чорно-білих тонах: добре або погано. На другому рівні, середньої глибини, аналізуються окремі якості людини: розум, риси вдачі, темперамент, оцінка йде переважно по інтелектуальних особливостях (розумний або дурний); по характеру (жорсткий або м'який, запальний або урівноважений).

Найвищий, третій рівень глибокого розуміння людини включає виявлення системи провідних цілей і мотиви поведінки, виділення зв'язків між окремими вчинками і особою в цілому, уміння проникнути в приховані резерви і здібності людини, здатність прогнозувати поведінку людини на основі розуміння її індивідуальності.

Для керівника колективу дуже важливе глибоке розуміння людини. Воно сприяє гнучкішій поведінці, зменшенню непотрібних керівних дій, зростанню відповідальності, самостійності і творчої віддачі співробітників групи.

Становище людини в колективі визначається не лише індивідуальними особливостями характеру, особистості людини, але і особливостями колективу. У мало згуртованому колективі статус особи залежить багато в чому від рівня її товариськості. У згуртованих колективах, в яких виконується складна спільна діяльність, статус особи більшою мірою визначається її діловими і моральними якостями, чим товариськістю. Чим би не визначався статус людини в колективі, він дуже впливає на її поведінку і самосвідомість.

Керівник має знати структуру міжособових відносин, щоб уміти знайти індивідуальний підхід до кожного члена групи. Організовуючи будь-який вид діяльності, корисно мати на увазі ті реальні угрупування, які склалися в групі.

Психологічні характеристики груп. Група має наступні психологічні характеристики (рис.1.4.).

Рис.1.4. Психологічні характеристики груп ¹

Групі властиві наступні загальні закономірності: 1) група неминуче структуруватиметься; 2) група розвивається (прогрес або регрес, але динамічні процеси в групі відбуваються); 3) флуктуація, зміна місця людини в групі може відбуватися неодноразово.

За психологічними характеристиками розрізняють: 1) групи членства; 2) референтні групи (еталонні), норми і правила яких служать для особи зразком.

Референтні групи можуть бути реальні або уявні, але вони завжди виступають як джерело норм або правил, до яких людина хоче залучитися.

Можна провести класифікацію груп з точки зору специфіки поширення інформації і організації взаємодії між членами групи. Так, виділяють (рис.1.5.):

Рис.1.5. Класифікація груп з точки зору специфіки поширення інформації і організації взаємодії між членами групи

• пірамідальну групу, яка є: системою закритого типу; побудована ієрархічно; інформація йде в основному по вертикалі, від низу до верху (звіти) і зверху вниз (накази); кожна людина знає своє „жорстке” місце; у групі цінуються традиції; керівник цієї групи має піклуватися про підлеглих, натомість вони беззаперечно підкоряються; такі групи зустрічаються в армії, в налагодженому виробництві, а також в екстремальних ситуаціях;

• випадкову групу, в якій кожен ухвалює рішення самостійно, люди відносно незалежні, рухаються в різні боки, але щось їх об'єднує. Такі групи зустрічаються в творчих колективах, а також в ситуації ринкової невизначеності типові для нових комерційних структур;

• відкриту групу, в якій кожен має право на ініціативу, але всі разом відкрито обговорюють питання. Головне для них — спільна справа. Вільно відбувається зміна ролей, властива емоціональна відвертість, посилюється неформальне спілкування людей;

• групу синхронного типу, коли всі люди знаходяться в різних місцях, але всі рухаються в одному напрямі, оскільки всі знають, що треба робити, біля всіх один образ, одна модель, і хоча кожен рухається сам, але все синхронно в одному напрямі, навіть без обговорення і узгодження. Якщо зустрічається якась перешкода, кожна група підсилює свою відмітну особливість: пірамідальна - підсилює лад, дисципліну, контроль; випадкова - її успіх залежить від здібностей, потенціалу кожного з членів групи; відкрита - її успіх залежить від уміння досягати згоди, вести переговори; її керівник повинен володіти високими комунікативними якостями, уміти слухати, зрозуміти, погоджувати; синхронна - її успіх залежить від таланту, авторитету – „пророка”, який переконав, повів за собою людей, і люди безмежно вірять і підкоряються йому.