Метод номінальної групи

Принципово інший підхід до вироблення рішень відображений в методі номінальної групи (МНГ), суть якого полягає в незалежному виробленні людьми ідей на основі опису проблеми, які в подальшому розглядаються і аналізуються спільно групою з 10-12 осіб. Ідеї по черзі висуваються без коментарів, потім уточнюються, обговорюються, заздалегідь ранжуються, знову обговорюються і остаточно приймаються голосуванням. У сфері генерації ідей цей метод перевершує мозкову атаку і використовується при діагностиці, плануванні і оцінці дій.

Розвитком МНГ є метод Дельфі, що полягає в тому, що анонімні експерти незалежно один від одного формулюють свою думку по заданій проблемі. Потім на основі бальної оцінки або статистичних методів вибирається краща з альтернативних пропозицій. При необхідності роботу можна організовувати в декілька “турів”, послідовно наближаючись до ідеалу. Метод використовується для оцінки вірогідності настання тих або інших подій і вважається одним з самих кваліфікованих, оскільки враховує думку більшості, але вимагає значних розрахунків.

Метод віднесеної деструктивної оцінки полягає в тому, що мозкова атака в групі проводиться на основі письмово сформульованих проблем. Виказані ідеї систематизуються фахівцями і потім знову аналізуються (деструктуризуються) шляхом мозкової атаки. Виказані критичні зауваження знов оцінюються фахівцями, і складається список ідей, які можуть бути застосовані.

Метод цільових обговорень полягає в проведенні відкритих дискусій, направлених або на пошук нових ідей, або на оцінку слабких місць в існуючих. Формами його реалізації є експертна комісія – відкрите обговорення з подальшим відкритим або закритим голосуванням, судове засідання, а також вислів думок без обговорення і голосування. Недоліками цього методу є тиск авторитетів, суперечка декількох з них при мовчанні інших, не охочих публічно висловлюватися.

Нові ідеї можуть вироблятися і за допомогою методу опитувальника. В його основі лежить список питань, складених в довільній формі і мають те або інше відношення до обговорюваної проблеми. Як універсальні можуть використовуватися питання про можливість знаходження для пропонованої ідеї, якщо в ній нічого не можна змінити, іншого способу використання, її адаптації, модифікації, заміні, іншому комбінуванні окремих елементів, зменшенні або збільшенні їх числа.

Круговий збір ідей полягає в тому, що керівник пропонує кожному окремо обдумати поставлену проблему, сформулювати на листку декілька варіантів рішення і всім по черзі виказувати по одному з них. Це вимагає опитування в декілька циклів, поки ідеї не будуть зафіксовані і їх можна буде обговорювати.

Метод конкретних випадків полягає в тому, що робиться опис проблеми і передається кожному члену команди. Спочатку всі аналізують проблему поодинці, а потім збираються разом, і кожний виказує свою думку.

Метод “вогонь по керівнику” припускає, що останній формулює концепцію таким чином, що вона суперечить загальній думці групи чим намагається викликати бурхливу дискусію.

Суть методу вільних асоціацій полягає в тому, що керівник пише на папері слово або фразу, які мають відношення до даної проблеми, а кожний з учасників доповнює запис своїми; так виникає розумовий ланцюжок, що розкриває проблему з різних сторін.

В рамках методу порівняльних оцінок кожний з учасників творчої групи дає характеристику в умовних балах від 1 до 5 тому або іншому параметру проблеми. Потім виводиться їх середня оцінка, на основі якої члени групи розбиваються на дві частини (одна з оцінками нижче середнього, а інша – вище) і намагаються довести один одному свою правоту.

Близький попередньому метод розстановки елементів проблеми за значущістю. Учасники ранжують їх за такими моментами, як важливість, тривалість роботи над ними тощо. Всі пропозиції записуються на дошці і обговорюються у формі конференції.

“Круговий метод” припускає, що група з 12-15 осіб ділиться на декілька підгруп з 3-4 осіб в кожній, в яких і починається попередня робота. Кожний з учасників виписує на спеціальній картці по 2-3 ідеї, пов'язані з вирішенням поставленої проблеми, і пускає її “по колу”, в процесі чого ці ідеї доповнюються і розвиваються. Потім на основі їх спільного обговорення вибираються кращі, з якими підгрупа виходить на загальний “турнір”. Тут всі пропозиції зводяться в єдиний список і шляхом голосування зі всієї сукупності представлених ідей вибираються кращі. Процедура голосування повторюється кілька разів до тих пір, поки не будуть відібрані кращі пропозиції.

Суть методу поіменного висунення пропозицій зводиться до того, що ведучий ставить перед учасниками групи проблему, і протягом 5-10 хв кожний заносить свої пропозиції у відповідні картки. Картки, як і у попередньому випадку, пускаються “по колу” , і пропозиціям виставляються бальні оцінки, після чого легко вибрати рішення, що набрали найбільше число балів.

Метод 635 припускає, що після постановки проблеми кожний з 6 учасників одержує можливість обдумати її декілька днів. Потім, зібравшися разом, вони проводять 5 раундів мозкової атаки на папері. Тривалість першого 5 хв, а кожного подальшого – на 1 хв більше. Оскільки кожного разу на картку необхідно записати по 3 ідеї, зрештою можна отримати 108 пропозицій.

Дуже складним є метод, що отримав назву “мета-план”, суть якого полягає в тому, що групі з 15-20 осіб ставиться завдання проаналізувати проблему, звичайно пов'язану з витрачанням ресурсів. Їх втрати і резерви виписуються на окремі картки, які згодом об'єднуються залежно від термінів, протягом яких резерви можуть бути задіяні, а втрати усунені.

Окремим підгрупам дається завдання визначити причини втрат, шляхи їх усунення і можливості використання резервів. Група знайомиться з отриманою інформацією, визначає, які з втрат і резервів є найістотнішими, і ставить відповідну мету, яка потім включаються в плани роботи фірми.

Метод матричної структуризації ґрунтується на складанні матриці, стовпці якої містять обговорювані варіанти, а рядки – їх атрибути (що? де? коли? яким чином? тощо). Заздалегідь ці атрибути вивчаються з різних точок зору з метою встановити зв'язки між ними, що зрештою служить основою ухвалення рішення.

В рамках методу “за — проти” група, що складається з 15-20 осіб, визначає можливі шляхи вирішення поставленої проблеми і представляє їх на суд спеціального жюрі. На його засіданні кожний варіант “звинувачують” і “захищають” по дві людини, доводи яких фіксуються на спеціальному табло. На другому етапі вони міняються ролями, що дозволяє виявити додаткові доводи “за і проти”. На третьому етапі всі варіанти і доводи обговорюються жюрі (спочатку по групах, а потім спільно), яке вибирає кращий.

При методі утопічних ігор спеціальна група з 4-5 осіб протягом 20 хв готує і висловлює можливі варіанти майбутнього розвитку організації і дії, які необхідно здійснювати, а жюрі вибирає з них раціональні “зерна”. Якщо при цьому розглядаються можливості, що виходять за межі допустимої області рішень, йдеться про метод латерального, або бічного, мислення.

Нарешті, необхідно згадати про метод блокнота (індивідуального або колективного), що полягає в тому, що група або суб'єкт одержують блокнот з викладом суті проблеми і протягом місяця заносять туди ідеї, пов'язані з її рішенням, які згодом обговорюються.