Синектика

Основоположником синектики є американський учений У. Гордон. Синектика – це професійний мозковий штурм. Його реалізує спеціальна група людей, навчених особливим творчим прийомам. Така група, як правило, є постійною за складом. Послідовність їх дій: формулювання проблеми (формулювання проблеми керівником в тому вигляді, в якому вона отримана від замовника), розуміння проблеми (постановка проблеми учасниками, як вона ним бачиться з урахуванням можливих минулих аналогів), генерація ідей (пошук аналогів в різних областях і опора на досвід їх рішення, експертиза варіантів – оцінка реалізовуваних варіантів рішення проблеми).

З типових прийомів роботи учасників синектики можна виділити наступні принципи:

• неології – перенесення в аналізовану область нових конструкцій, матеріалів, процесів;

• адаптації – пристосування відомих процесів до умов вирішуваної проблема;

• диференціації (структуризації) – дроблення і розділення елементів системи або об'єкту;

• інтеграції – об'єднання, поєднання, спрощення функцій, форм, елементів;

• інверсії – перевертання проблеми „з ніг на голову”, зміна напряму руху, порядку, що склався;

• динамізації – поступова зміна маси, розмірів і інших ознак в часі;

• аналогії – пошук схожості з відомими системами в техніці, природі;

• ідеалізації – формулювання ідеальної ситуації, від якої слід почати коректування і пристосування;

• емпатії – розгляд проблеми з позиції кого-небудь;

• фантазії – пропозиція, що ідеалізується, фантазується із спробою натрапити на рішення проблеми;

• спрощення – відкидання неістотних і виділення визначальних чинників;

• класифікації – віднесення проблеми (ситуації) до типової групи;

• індукцію – висновок від окремих фактів до загального твердження;

• дедукцію – висновок за правилами логіки від загальних закономірностей до приватного результату.

Морфологічний аналіз

Технологія морфологічного аналізу розроблена швейцарським астрономом Ф. Цвікки. В кожному об'єкті виділяється декілька характерних морфологічних ознак або незалежних характеристик, для яких, у свою чергу, визначаються варіанти реалізації. Повнота набору є суб'єктивною оцінкою дослідника. Для характеристик і варіантів формуються всі можливі варіанти поєднання. Неприйнятні варіанти відкидаються, а інші аналізуються на предмет можливої реалізації.

Базою морфологічного аналізу є впорядкування і систематизація формування і аналізу варіантів, систематизація процесу мислення дослідника.

Функціонально-вартісний аналіз

Функціонально-вартісний аналіз був запропонований американським вченим Л. Майлзом в 1961 р. Його основна ідея – структуризація проблеми з особливою цільовою орієнтацією – зниженням собівартості виробу. Застосування методу починається з виділення основних функцій, виконуваних виробом в цілому і кожним його елементом окремо. Досягнення результату оцінюється з погляду витрат, а потім здійснюється пошук варіантів зниження витрат при збереженні необхідного рівня виконуваних функцій.

Функціонально-вартісний аналіз проводить спеціальна група дослідників шляхом побудови матриці функцій і витрат.