8.2. Організація взаємодії між командами

Основні проблеми по організації взаємодії між командами виникають в ситуаціях, коли вони знаходяться на одному рівні управління в організаційній структурі і підпорядковані різним керівникам або безпосередньо керівникові всієї організації.

За відсутності доброзичливих відносин між керівниками різних команд взаємодія між ними може стати постійним джерелом конфліктів і привести до зривів в роботі організації в цілому. Конфліктні ситуації можуть виникати і між доброзичливими один до одного керівниками унаслідок неспівпадань точок зору, різного трактування спільного завдання, надлишкової принциповості і стресових умов обстановки, що складається.

Рівність посадових управлінських прав і повноважень керівників взаємодіючих команд завжди буде „головним болем” для керівництва організації, особливо якщо конфліктуючі керівники є кваліфікованими фахівцями в своїй області і в рівній мірі потрібні і корисні для організації в цілому.

Найбільш тривіальний шлях організації взаємодії між командами - вирішення виникаючих спірних ситуацій вищестоящим керівником. Цей шлях, що часто зустрічається на практиці, вважається за тупиковий з наступних причин:

керівництво втрачає дорогоцінний час на вирішення дрібних і крупних конфліктів і налагодження відносин;

за відсутності керівництва на місці вся робота зупиняється і ніхто не несе за це відповідальності;

постійні конфлікти формують дух суперництва і стійкі негативні відносини між членами взаємодіючих команд;

ситуація постійної конфронтації паралізує весь колектив організації, і колектив однодумців розділяється на ворогуючі табори.

У системному плані раціональний вихід з будь-яких нестандартних ситуацій полягає у відкритому і чіткому встановленні „правил гри” (механізмів вирішення конфліктних ситуацій).

Навіть, якщо спочатку вони будуть недосконалі (надалі вони будуть відшліфовані на практиці), вони зіграють свою позитивну роль: ліквідовується управлінська „безвихідь”, зміцниться віра колективу в ефективну керованість організації в цілому.

Відносно організації взаємодії між командами за основу береться принцип пріоритетності інтересів організації в цілому:

керівник будь-якої команди несе особисту відповідальність за своєчасне узгодження своїх планових позицій з взаємодіючими командами і службами;

за участю декількох команд і служб у виконанні планового завдання (або позапланової роботи) вирішальною є позиція тієї команди або служби, яка несе відповідальність за кінцевий результат.

При формуванні календарних планів (довгострокових і оперативних) кожна команда представляє на затвердження керівництву проект свого плану, підписаний керівниками взаємодіючих команд або зовнішніх партнерів. Їх відсутність часто свідчить про невміння конкретного керівника встановлювати нормальну ділову співпрацю з суміжними командами або іншими зовнішніми партнерами.

Відповідно, при визначенні цільових установок на календарне планування керівництво інформує всіх керівників команд і служб про структуру спільних планових позицій організації в цілому і про відповідальність всіх керівників за професійне узгодження всіх позицій. Надалі керівництво спільно вирішує тільки ті питання організації взаємодії, які х об'єктивних обставин команди не можуть вирішити самостійно¹.