1.1. Групи в організаціях: соціологічний аспект Природа соціальних груп в організаціях

Індивіди дуже рідко працюють в ізоляції від інших. Це може відбуватися тільки в тих виняткових випадках, коли працівник виконує суворо індивідуальне завдання, контрольоване тільки вищим керівництвом організації, коли він автономно контактує із зовнішнім середовищем і ухвалює рішення в основному самостійно.

Проте більшість ситуацій, що виникають в ході організаційної діяльності, характеризують саме групові відносини. Групи в організаціях є основою ефекту синергії, і, як правило, члени організації просто не уявляють свою діяльність поза соціальною групою.

Відмітна особливість організації полягає в тому, що робота в ній здійснюється завжди усередині груп або команд. При цьому не мають ніякого значення особливості роботи, що виконується даною організацією.

Не дивлячись на те, що поняття групи є одним з найважливіших в соціології, у учених немає повної згоди щодо його визначення. По-перше, трудність виникає у зв'язку з тим, що більшість понять в соціології з'являються в ході соціальної практики: вони починають застосовуватися в науці після тривалого їх використання в житті, і при цьому їм надається саме різне значення. По-друге, трудність обумовлена тим, що утворюється безліч видів спілок, внаслідок чого для точного визначення соціальної групи необхідно виділяти з цих спілок певні типи¹.

В цілому існує достатньо велика кількість визначень соціальних груп. Зокрема, групи визначаються по почуттю приналежності до них індивідів, по єдності виконуваних групових функцій тощо. Але ці визначення навряд чи можуть розкрити суть соціальних груп. У найзагальнішому вигляді соціальну групу можна охарактеризувати як сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі очікувань кожного окремого члена групи щодо інших. У цьому визначенні відображено дві суттєві умови, при реалізації яких сукупність індивідів може вважатися за соціальну групу в організації: 1) наявність стійких взаємодій між членами групи; 2) наявність очікувань кожного окремого члена групи щодо інших членів групи, що дозволяє здійснювати соціальний контроль за їх поведінкою¹.

Квазігрупи. В той же час перераховані вище групи з'являються ненавмисно, випадково, в них відсутнє стійке очікування, а взаємодії, як правило, бувають однобічними (наприклад, тільки бесіда і ніяких інших видів дій). Такі спонтанні, нестійкі групи називаються квазігрупами. Вони можуть перетворитися на соціальні групи, якщо в ході постійної взаємодії зростатиме ступінь соціального контролю між її членами². Квазігрупи мають наступні відмінні риси: 1) спонтанність створення; 2) нестійкість взаємозв'язків; 3) відсутність різноманітності у взаємодіях (це або тільки прийом або передача інформації, або тільки вираження протесту чи захоплення тощо); 4) короткочасність спільних дій. Квазігрупи найчастіше існують нетривалий час, після чого або остаточно розпадаються, або під впливом ситуації перетворюються на стійкі соціальні групи³.

Аудиторія. Під аудиторією розуміється соціальна спільність людей, об'єднана взаємодією з комунікатором – індивідом або групою, що володіють інформацією і що доводять її до цієї спільності. Аудиторія може здійснювати як безпосередню взаємодію з комунікаторами (наприклад, слухання вуличного промовця, оголошення розпорядника в магазині або інших громадських місцях), так і опосередковане, анонімне (наприклад, дія засобів масової інформації)⁴.

Натовп. Натовп – це тимчасові зібрання людей, об'єднаних в замкнутому фізичному просторі спільністю інтересів. Соціальна структура натовпу дуже проста і рідко буває складнішим, ніж поділ на лідерів і всіх інших. Але натовп – це щось більше, ніж проста агрегація індивідів. Фізично обмежений простір призводить до соціальної взаємодії далі в тих випадках, коли люди в натовпі прагнуть уникати міжособового контакту. Просте усвідомлення присутності довкола інших людей веде до неявного, але багатого враженнями взаємообміну, заснованого на спілкуванні з уникненням контакту очей, на лицьовій міміці, жестах, позах і навіть стилях одягу. Натовпи дуже сильно розрізняються за характером і поведінкою. Натовп одного типу може бути швидко трансформований в натовп іншого типу¹.

Соціальні кола. Серед квазігруп найбільш близькими до стійких соціальних груп є соціальні кола, тобто, вільні спілки, засновані на контактах з дуже слабо встановленим зв'язком, позбавлених стійких відносин між членами². Проте, крім цього, основною відмінною рисою соціальних кіл є те, що взаємодія в них направлена майже повністю на обмін інформацією. Тому, соціальні кола можна визначити як соціальні спільності, створені з метою обміну інформацією, поглядами, новинами, коментарями, аргументами між їх членами. Можна сказати метафорично, що кола – це спільності дискутуючих людей.

Вузька спрямованість взаємодій, пасивність і відсутність єдності роблять соціальні кола нестійкими соціальними утвореннями. В той же час індивіди, що їх формують, проходять певний відбір в основному за двома критеріями: 1) спільна зацікавленість в темі дискусії (так утворюються, напр., гуртки по інтересах, кола футбольних вболівальників, що обговорюють підсумки матчу, зібрання на вулиці людей, що обговорюють політичні події, тощо); 2) приналежність до певної субкультури (напр., ділові кола, об'єднуючі бізнесменів, кола вищих верств суспільства, кола професіоналів, що обговорюють специфічні, вузькопрофесійні питання, тощо).

У літературі¹ виділяють декілька різновидів соціальних кіл, в основному представлених в наступній класифікації: контактні кола – це соціальні спільності людей, що постійно зустрічаються на спортивних змаганнях, в транспорті або чергах; професійні кола, або кола колег, – це соціальні спільності, члени яких збираються для обміну інформацією виключно за професійною ознакою; дружні кола – це соціальні спільності по обміну інформацією, виникаючі серед індивідів, об'єднаних відносинами дружби; статусні соціальні кола – соціальні спільності, такі, що утворюються з приводу обміну інформацією серед індивідів, що мають однакові або близькі статуси.

Вивчення соціальних кіл має не лише науковий, але і практичний інтерес з двох причин. По-перше, тому, що вони є такими соціальними утвореннями, в яких зароджується, перетворюється і формується громадська думка, яка саме тут знаходить силу і впливає на поведінку людей в соціальних групах. По-друге, тому, що соціальні кола – це основа для утворення соціальних груп, що активно діють. Таким чином, вивчаючи соціальні кола, можна просліджувати процеси утворення активних соціальних груп і соціальних інститутів. Отже, квазігрупи можуть розглядатися як деякі перехідні утворення на шляху до стійких соціальних груп із сталими взаємозв'язками. Якщо проаналізувати ознаки відмінності квазігруп від соціальних груп, то коротко це: організованість, стійкість, внутрішня структура, що склалася².

Соціальні групи в організації. В той же час соціальним групам в організаціях властивий ряд специфічних ознак, до яких відносяться: чітко визначене членство в групі, відчуття приналежності і меж групи і її місця в організації; групова свідомість, яка стосується, перш за все, визнання правильності і доцільності соціальних норм, характерних тільки для даної групи, а також зв'язку цих норм з нормами культури організації; цілі, що ясно розуміються, - необхідна ознака групи в організації, оскільки сама організація є цільовою групою; взаємозалежність між членами групи, яка може виникати тільки в ході спільної діяльності, направленої на досягнення загальних цілей; здатність індивідів діяти у складі групи, що передбачає конформність до існуючих норм, визнання лідерів групи і взаємодія без соціальної напруженості і конфліктів; наявність чітко певних групових ролей, обумовлених місцем працівника в організації, тобто її статусом і позицією¹.

Соціальна група, як тип соціальної спільності людей, об'єднаних в процесі спільної діяльності, володіє наступними ознаками: внутрішньою організацією, яка складається з органів управління, соціального контролю і санкцій; груповими цінностями, на основі яких розвивається соціальне відчуття спільності, що виражається словом «ми», а також формується громадська думка групи; власним принципом відособлення, що відрізняє її від інших, „чужих” груп; груповим тиском, тобто дією на поведінку членів групи; спільними цілями і завданнями діяльності; прагненням до стійкості завдяки механізмам відносин, що виникають між людьми в ході вирішення групових завдань; закріпленням традицій, символіки (знаки, одяг, прапори і т. д.)².

Особливості групової діяльності. Групову діяльність людей в рамках організації (а не діяльності окремих працівників) можна вважати за необхідну умову досягнення організаційних цілей. Виділимо головні особливості групової діяльності:

1.Групи забезпечують людині психологічний „дім”.

2. Група в цілому дає кращі ідеї, хоча породжує менше ідей, чим окремі члени групи. Проте ідеї групи відрізняються кращим опрацьовуванням, всебічною оцінкою, більшою мірою відповідальності за них.

3. Група ухвалює більш ризиковані рішення, ніж окремі члени групи. Ймовірно, розвивається певний тип „групового мислення”, при якому група відчуває себе невразливою.