4.2. Чинники, що визначають ролі в команді

До чинників, що визначають ролі в команді відносять ¹:

• безпосередню професійну діяльність, посадові обов'язки;

• взаємодію команди із зовнішніми партнерами, клієнтами;

• характер мислення кожного члена команди і конкретні ситуації;

• процес життєдіяльності команди і динаміка її успішного розвитку.

Охарактеризуємо тепер можливі ролеві розподіли з врахуванням кожного чинника.

Розподіл ролей залежно від безпосередньої професійної діяльності, посадових обов’язків

Розподіл ролей здійснюється виходячи з посадових обов'язків і функцій членів команди. Відповідно, за цим чинником, рекомендовано виділяти наступні типові ролі¹:

• організатор-координатор – як правило, це керівник групи;

• головний фахівець – члени команди найбільш високої кваліфікації, що виконують основні операції (процедури, роботи) технологічного циклу (2-3 осіб). Серед головних фахівців теж можна ввести додаткові ролі залежно від специфіки їх діяльності й індивідуального внеску у професійну діяльність команди: радник, міністр ... тощо;

• напарник, дублер – члени команди, що працюють разом з головними фахівцями під їх керівництвом (1 -2 особи);

• майстер (умілець, „золоті руки”, заст. Директора з адміністративно-господарських питань) — член команди, відповідальний за спорядження, устаткування і інвентар команди;

• агент по постачанню — член команди, що найуспішніше діє по забезпеченню команди всім необхідним;

• фінансист (продюсер) — як правило, це комерційний директор, в міні-команді — він же і бухгалтер.

Подібний ролевий розподіл доречний в малих фірмах, а деколи – вуправлінських командах.

Розподіл ролей залежно від взаємодії команди з клієнтами, партнерами, зовнішнім середовищем тощо

Ролеві функції розподіляються за принципом „це у нього краще всього виходить”. Найбільш загальними ролями при цьому є ²:

• аналітик – найбільш урівноважений член команди з системним складом мислення;

• парламентер – член команди, найбільш майстерний в комунікації, „геній спілкування”;

• конструктивний критик – член команди з критичним складом розуму, що володіє умінням визначати ризики різних сценаріїв дій команди; його критика має бути відповідальною, з одного боку, а з іншого – на підставі виявлених рис критик повинен запропонувати команді альтернативні шляхи рішення;

• комерсант – найбільш „пробивний” член команди, якого „все може дістати”, має широкі зовнішні зв'язки;

• душа команди – найбільш емоційний і життєрадісний член команди, її Імпульс і Совість.

Інший тип ролевого розподілу диктується специфікою діяльності команди². Наприклад, команда ріелторов (агентів по нерухомості) може складатися з трьох осіб, і для роботи з клієнтом ролі можуть бути розподілені таким чином:

Комунікатор – у нього краще за всіх виходить спілкуватись з людьми (можливо, він навіть має психологічну освіту). Уміє завойовувати прихильність клієнта до себе, викликати його довіру, терпляче вислуховує всі тривоги клієнта. Комунікатор м'який, уважний, володіє хорошим почуттям гумору, уміє розповідати байки і анекдоти. Його завдання – „закохувати в себе” клієнта, щоб той не захотів звертатися в інше агентство (або до команди агентів). Комунікатор стає свого роду довіреною особою клієнта, його особистим адвокатом, другом.

Експерт — блискуче знається на правових питаннях операції (чудово, якщо у нього є юридична освіта). Він завжди чітко і аргументовано може викласти клієнтові його права і обов'язки, розповісти процедуру операції. Говорить мовою фактів, а не емоцій, може триматися сухо, говорити грамотно. Експерт повинен викликати у клієнта відчуття упевненості в повній правовій „чистоті” операції. Клієнт повинен відчути, що Експерт може відповісти на будь-яке питання, навіть зі сфери кримінального або сімейного права. Експерт уміє тримати дистанцію, ніколи не допускає вільних, ніяк не обґрунтованих, висловів і елементів фамільярності, завжди називає клієнта по імені по-батькові, завжди підкреслено ввічливий.

Реалізатор – займається документами клієнта і операції в цілому. Його особливий талант виявляється в терпінні і умінні ефективно взаємодіяти з службовцями в різних інстанціях. Він знає підхід до службовців і клерків (або має відповідні зв'язки), у нього не викликають роздратування незмінні черги за документами, йому подобається сам вид надрукованого документу. Реалізатор внутрішньо приймає необхідність всіх бюрократичних процедур. Він працює в чіткому взаємозв’язку з Експертом, складає план і графік роботи з документами. Йому не обов'язково знаходитися в безпосередньому контакті з клієнтом. Проте Комунікатор має показати клієнтові значущість роботи „реалізатора” – того, хто безпосередньо готує операцію.