Розділ 3. Класифікація команд

3.1. Система класифікації команд

3.2. Основні критерії класифікації команд

3.3. Типи команд та їх характеристика

3.4. Самонаправляємі команди

Резюме

Терміни і поняття

Питання для перевірки знань

Завдання для індивідуальної роботи

Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал цього розділу, Ви будете:

знати:

• основні ознаки класифікації команд;

• систему класифікації команд та основні види та типи команд;

• основні критерії класифікації команд;

• основні положення самонаправляємих команд;

Вміти:

• класифікувати команди за різними ознаками та критеріями;

• характеризувати команди залежно від їх типу.

3.1. Система класифікації команд

Існує безліч більш менш детальних класифікацій команд по різних ознаках. Так, наприклад, виділяють постійні і тимчасові, формальні і неформальні команди¹.

Крім того, запропоновано виділяти два основні типи команд: функціональні (робочі групи) і творчі команди². У функціональній команді група людей виконує одну функцію; всі члени команди „рівні” між собою і підпорядковані одному керівникові. Прикладом є колективи відділів організації, робочі бригади та ін. У творчу команду включають людей з найрізноманітнішими знаннями і навиками, як правило, для досягнення разового результату. Сюди можна віднести: проектні команди, театральні трупи, учасників любительського турпоходу та ін.

Типи команд обговорюються в ¹: команда – робочий підрозділ, проектна команда, команда по оперативному вирішенню поставлених завдань (цільова команда, оперативна група), команда по питаннях удосконалення, команда управління („управлінська команда”). У цій же роботі запропоновано три принципи побудови команди: цілеспрямованість, згуртованість, відповідальність.

Як правило, в літературі використовується наступна класифікація команд залежно від їх кількісного складу: маленькі команди (менше 4 осіб); середні команди (від 5 до 9 осіб); великі команди (понад 10 осіб).

Можна також виділяти однорідні і неоднорідні команди (за ролями і функціями членів, їх професіями). Прикладом однорідної команди є робоча бригада (бригада електриків, бригада каменярів тощо), прикладом неоднорідної команди – комплексна бригада.

Таким чином, всі перераховані ознаки можна включити в систему класифікацій команд² (залежно від вирішуваного завдання кількість ознак класифікації може збільшуватися):

• однорідні (основне завдання – розподіл обсягів робіт) і неоднорідні (основне завдання – розподіл ролей і видів діяльності між агентами, а потім вже – розподіл обсягів робіт);

• постійні і тимчасові;

• формальні і неформальні;

• функціональні і творчі.

Крім того, в науковій літературі виділяють і інші класифікації команд. Зокрема, В. Міхєєв в праці, присвяченій проектним групам, виділяє команду проекту і управлінську команду (табл.3.1)¹.

Таблиця 3.1

Приклади класифікації команд

№ п/п	Призначення команди	Вміст роботи	Вид команди	Форма і час існування
1.	Реінжиніринг	Управління процесами глибоких перетворень (фактичне створення "нової" компанії)	КП	Тимчасова
2.	Розвиток продуктів і процесів	Управління розвитком нових продуктів і організаційним розвитком компанії	УК	Постійна
3.	Антикризове управління	Виведення компанії з кризової ситуації	КП	Тимчасова
4.	Забезпечення виробничої діяльності	Управління і виконання виробничої роботи	УК	Постійна
5.	Вирішення проблем, сприяння і допомога	Оцінка і дозвіл організаційних і виникаючих проблем	КП	Тимчасова
6.	Бенчмаркетінг	Маркетинг діяльності аналогічних підприємств і виробітку стратегії на досягнення кращих результатів	УК	Постійна
7.	Управління проектом впровадження	Проектування і введення в дію нового устаткування (технологій)	КП	Тимчасова
8.	Група якості	Впровадження і здійснення загального управління якістю	УК	Постійна
9.	Інновації	Проектування, розробка і реалізація нових ідей і ініціатив в організації	КП	Тимчасова
10.	Аудит і контролінг	Оцінка ефективності організації і процесів	УК	Постійна
11.	Розвиток нового бізнесу	Проектування, формування і розвиток нового для компанії ризикованого бізнесу	КП	Тимчасова
12.	Управління поточною діяльністю	Ухвалення і здійснення управлінських рішень високого рівня	УК	Постійна

КП – команда проекту, УК – управлінська команда

Нижче представлена типологія, що виділяє чотири категорії команд залежно від поставленої мети:

• дорадча (рада, „круглий стіл”, групи, що займаються залученням працівників в процес управління);

• виробнича (виробничі бригади, шахтарські команди, ремонтні бригади, команди льотного складу, групи обробки даних);

• проектна (дослідницька група, група планування, інженерна група, цільова група);

• група дій (спортивна команда, група для розваг, експедиція, команда на переговорах, бригада хірургів, військовий підрозділ).

Дж. Катценбах і Д.Сміт¹ відповідно до роду діяльності, яку виконує в організації група, виділяють наступні команди: команди, що займаються підготовкою рекомендації; виробничі команди; управлінські команди.

Причому кожна з команд може знаходитися на одному з наступних рівнів розвитку групової активності залежно від командних зусиль – ефективності взаємодії членів групи: робоча група; псевдокоманда; потенційна команда; реальна команда; високоефективна команда.

Робоча група — це група, у якої немає потреби в підвищенні ефективності спільної праці або немає можливості стати командою. Члени групи взаємодіють між собою перш за все для того, щоб обмінятися інформацією, досвідом роботи або для визначення перспективи і ухвалення рішень, щоб допомогти кожному працювати в межах його сфери відповідальності. В таких групах немає спільної мети і взаємної відповідальності. На відміну від команд робочі групи орієнтуються на суму „індивідуальних переваг”, необхідних для виконання роботи. Вони не ставлять за мету колективне виробництво продукту, що вимагає об'єднаних зусиль. Обираючи шлях команди, а не робочої групи, люди беруть на себе ризики конфлікту, об'єднують зусилля для виробництва виробів або послуг і використовують колективні дії, необхідні для визначення загального напряму, спільної мети діяльності, підходів до роботи і взаємну відповідальність.

Псевдокоманда – це група, у якої є потреба в підвищенні ефективності спільної праці, є можливість стати командою, але вона не зосередилася на колективному виконанні роботи і не намагається це робити. Члени групи не виявляють цікавості до визначення і формулювання загальної спрямованості і спільної мети діяльності, хоча при цьому група може називати себе командою. Псевдокоманди мають найнижчі показники результатів діяльності, тому що методи роботи, які використовуються ними зменшують індивідуальну продуктивність кожного члена і не дають ефекту від об'єднання. В псевдокомандах негативна синергія – сума цілого менше ніж потенціал індивідуальних частин.

Потенційна команда – це група, у якої є істотна потреба в підвищенні ефективності спільної праці, і вона намагається це робити. Проте, як правило, такій команді не вистачає ясності у розумінні напряму, мети і процесу виконання роботи. Ця група ще не встановила колективну відповідальність, і їй потрібен більш високий рівень дисципліни. Такі команди називаються потенційними, оскільки їх члени беруть на себе ризики, намагаючись протистояти перешкодам, що неминуче виникають.

Реальна команда — це невелике число людей з взаємодоповнюючими навиками, які підпорядковані загальному напряму, спільній меті і робочому підходу, за який вони відчувають себе взаємно відповідальними. Люди повністю визначили процедуру і процес спільної діяльності для досягнень узгодженої мети. Вони усвідомлюють, що кожний з них важливий для ефективного виконання роботи, але вони ще не повністю самореалізувалися.

Високоефективна команда — це реальна команда, члени якої володіють суперобов'язковістю щодо виконання командної роботи. Методи роботи і взаємодії в групі сприяють персональному зростанню і успіху членів команди. Такі групи володіють надлишком синергії і досягають результату, який перевершує очікування оточуючих.

Також різними авторами виділяються інтра- і кросс-функціональні команди, команди для вирішення актуальних проблем, автономні, проектні, оперативні, підприємницькі, виробничі команди, команди поліпшення якості, менеджерські команди, самостійні творчі групи тощо. Відповідно, це веде до різної інтерпретації характеристик і особливостей робочих команд¹.