2.2. Визначення команди

Визначення терміну „команда” має здійснюватися з врахуванням додаткової інформації щодо трактувань термінів „група”, „колектив” і „організація”. Так, група – це сукупність людей, об'єднаних спільністю інтересів, професії, діяльності тощо². Колектив – це група осіб, об'єднаних спільною роботою³. Тобто, будь-який колектив є групою, але не будь-яка група колективом. Організація – це: 1) внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії більш менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлена його будовою; 2) сукупність процесів або дій, що спричинюють створення і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого; 3) об'єднання людей, що спільно реалізовують певну програму або мету і діють на основі певних процедур і правил⁴. Відзначимо, що саме наявність процедур і правил, що регламентують спільну діяльність членів організації, є визначальною властивістю і відрізняє організацію від групи і колективу. Зрозуміло, що будь-яка „організація” включає „колектив”, але не навпаки (рис.2.1.).

Приведемо найбільш поширені визначення терміну „команда” (за виключенням прийнятого в програмуванні). Команда:

- короткий усний наказ командира; тимчасова або постійна організаційна одиниця; особовий склад, екіпаж судна; спортивний колектив, очолюваний капітаном¹;

- група людей, організована для спільної роботи заради досягнення спільних цілей та основана на поділі відповідальності за отримані результати²;

- невелика кількість осіб, що мають взаємодоповнюючі навички, схильні до спільних цілей, практичних завдань і підходів, відносно яких вони несуть відповідальність один перед одним³;

- група з двох або більше індивідів, які для досягнення певної мети координують свої взаємодії і трудові зусилля⁴;

- одна або декілька малих груп людей, що функціонують як єдине ціле, створене для досягнення спільної мети, з максимальним рівнем згуртованості, взаємодії, відповідальності, ідентифікації членів групи з нею, рівнем розвитку групи, оптимальним розподілом обов'язкових і допоміжних функцій⁵;

- група, що має єдину мету, чітку ієрархію, стандарти взаємодії і функціонально-ролеву спеціалізацію;

- група людей, організована для спільного вирішення загального завдання таким чином, що кожен її учасник відповідає за результати роботи всієї групи⁶;

- невелика кількість осіб (частіше всього 5-7, рідше до 15-20), які поділяють цілі, цінності і спільні підходи до реалізації спільної діяльності, мають взаємодоповнюючі навички; переймають на себе відповідальність за кінцеві результати, здатні змінювати функціонально-рольове співвідношення (виконувати будь-які внутрішньогрупові ролі); мають взаємо-визначальну приналежність свою і партнерів до даної спільності (групи)⁷;

- колектив, здатний досягати мети автономно⁸.

Отже, будь-яка команда є колективом, але не навпаки; команда може існувати в рамках організації (рис.2.1).

Рис. 2.1. Група, колектив, організація і команда¹

Таким чином, команда, поряд з групою, колективом і організацією, є формою організації колективної діяльності².

Останнім часом в менеджменті, управлінні проектами, управлінні персоналом та інших напрямках прикладної теорії управління багато уваги приділяється командній діяльності персоналу організації. При цьому, під командою розуміється: автономний самокерований колектив професіоналів, здатний оперативно, ефективно і якісно вирішувати поставлені перед ним завдання³; колектив (об'єднання людей, що здійснюють спільну діяльність і мають спільні інтереси), здатний досягати мети автономно і узгоджено, при мінімальних керованих діях⁴.

При такому визначенні для формування команди мають бути враховані наступні аспекти. По-перше, спрямованість на досягнення мети, тобто кінцевий результат спільної діяльності має бути для команди системо-утворюючим чинником. По-друге, забезпечення автономності та узгодженості діяльності, тобто кожен з членів команди має демонструвати поведінку, потрібну в даних умовах (що дозволяє досягти поставленої мети), таку поведінку, якої від нього чекають інші члени команди¹.

Довідково:

На сучасному етапі команди отримали широку поширеність. З одного боку: вже в середині 90-х років XX століття більш ніж в 50% американських підприємств існували „виробничі” команди². З іншого боку, команди існують в багатьох сферах діяльності: вже звичними стали терміни „команда проекту”³, „управлінська команда”, „творча команда”, не говорячи вже про „спортивні команди”.

Причини зростання популярності команд можна пояснити зростанням конкуренції, технологічними досягненнями, необхідністю вирішення складних проблем і відповідності швидким темпам змін, плинністю кадрів тощо⁴. Але напротивагу цьому команди володіють і недоліками, такими як: висока концентрація фахівців на вузькому відрізку робіт, підвищений фонд стимулювання, інтенсивний ритм роботи служб забезпечення, необхідність навчання і тренінгу членів команди, обмеженість розміру, можливість саморозвалу⁵.

Особливістю в сучасній теорії робочих команд є практична спрямованість більшості наукових робіт. Цей факт, що свідчить про велику популярність робочих команд, має і свій негативний бік. Відсутність інтегрованого теоретичного підходу породжує цілу низку проблем.

Самі терміни „команда”, „робоча команда”, „командна робота” по-різному трактуються дослідниками. Так, наприклад, за визначенням М. Армстронга: „Команда - це невелике число людей з взаємодоповнюючими навичками, людей, які зібрані для спільного вирішення завдань в цілях підвищення продуктивності і відповідно до підходів, за допомогою яких вони підтримують взаємну відповідальність”¹. Тоді як І. Салас, Р. Берд і С. Таненбаум² називають командою невелику кількість осіб (частіше всього 5-7, рідше до 15-20), які розділяють цілі, цінності і спільні підходи до реалізації спільної діяльності і взаємовизначають приналежність свою і партнерів до даної групи. Крім того, вони вказують, що члени команди мають взаємодоповнюючі навички, переймають на себе відповідальність за кінцеві результати, здатні виконувати будь-які внутрішньогрупові ролі.

Базаров Т.Ю., Рибкін І.В., Піркова Т.С.³ дають наступну характеристику команд: „Для цього типу груп характерне відкрите обговорення проблем, добра циркуляція інформації. Діяльність орієнтована на вирішення завдань, цілі змінюються в міру необхідності. Основна увага приділяється досягненню конкретних результатів: визначені співробітники і визначені ресурси об'єднуються заради максимально швидкого і якісного виконання завдання, терміни і етапи його вирішення постійно контролюються. Відносини між співробітниками будуються на принципах взаємозалежності. Лідерство ґрунтується на сприянні контактам і співпраці. Керівництво діє як каталізатор групової взаємодії і співпраці. Ефективність діяльності групи визначається індивідуальною успішністю у поєднанні з можливістю об'єднати особисті цілі співробітників із стратегічними цілями організації”.

В зазначених вище визначеннях підкреслюється три важливі характеристики команд.

1. Взаємозалежність. Кожний член команди вносить свій індивідуальний внесок в спільну роботу. Інші члени команди залежать від роботи кожного. В команді всі діляться робочою інформацією один з одним. Члени команди також сприймаються як рівноправні учасники процесу діяльності і мають нагоду впливати один на одного.

2.Розподілена відповідальність. Відповідальність за командну мету розуміється і розподіляється серед усіх.

3. Результат. Відповідальність за командні результати розподіляється серед усіх членів групи і фокусує групову активність.

Таким чином, команда — це група людей, що мають спільну мету, взаємодоповнюючі навички і вміння, високий рівень взаємозалежності і розподілену відповідальність за досягнення кінцевих результатів.