Передмова Управління командою в діяльності керівника.

Одним з найважливіших інструментів управління в сучасних умовах є командна робота, яка разом з традиційними методами управління людьми стає найсильнішим засобом досягнення мети організації. Під керівництвом умілого керівника команда досягає результату, який за рахунок синергетичного ефекту набагато перевищує суму індивідуальних результатів окремих членів групи.

Керівнику, який поставив собі задачу щодо формування групи (команди) як додаткового інструменту управління, необхідно визначитися, по-перше, хто візьме на себе роль архітектора: чи буде це сам керівник, або зовнішній експерт, або спеціально створена рада або штаб; а по-друге, керівник повинен сам визначити для себе позицію у групоутворенні (командоутворенні).

Сучасний менеджмент характеризується тотальним командним бумом. Ситуація, що склалася, обумовлена цілим рядом причин. Одна з них полягає в тому, що темпи сучасних змін дійсності не дозволяють окремій людині, навіть дуже освіченій і талановитій, навіть відстежувати ці зміни, не говорячи вже про те, щоб їх попереджувати, використовуючи виникаючі можливості і пом'якшуючи несприятливі наслідки. Друга причина пов'язана з тим, що застосування командної форми організації спільних дій нерідко веде до появи так званих синергетичних ефектів, коли спільний результат виявляється істотно вищим, ніж проста сума окремих індивідуальних результатів. Стає можливим виконувати той же об'єм роботи з меншими зусиллями або з тими ж зусиллями виконувати значно більший об'єм роботи, або, при успішних обставинах, отримати кращі результати при використанні меншої кількості ресурсів (людських, матеріальних і часових). Третя причина лежить в емоційній сфері. Дуже часто робота в злагодженій команді приносить задоволення не лише у зв'язку з отриманням матеріально відчутних результатів, а також тому, що при цьому створюється неповторна емоційна атмосфера. Люди, які колись разом працювали над надихаючим проектом, з теплотою згадують не лише хвилюючі перипетії спільної справи, але і тих, хто був у той час поряд з ними. А у деяких колег по команді зав'язуються довготривалі дружні взаємини.

Проблематика командоутворення привертає підвищену увагу не лише фахівців в сфері соціальної психології. Серед авторів публікацій по темі командоутворення можна зустріти бізнесменів, інженерів, менеджерів, спортсменів, фізиків, біологів, математиків.

У найширшому розумінні, команда – це порівняно невелика група людей, що спільно роблять спільну справу. Тут доречні дискусії з приводу чисельних меж команди: чи можна назвати командою групу з двох осіб, чи може одна людина при певних обставинах вважатися за команду, чи може виробничий підрозділ чисельністю декілька сотень співробітників, де багато хто навіть незнайомий один з одним, бути командою, якщо при цьому присутній бойовий дух, наявне прагнення зробити і перевершити, є ясність цілей і спостерігається одностайність з приводу того, як треба їх досягати. В той же час ніхто серйозно не наполягає на тому, щоб назвати командою народ або масову політичну партію. Ключовим моментом тут служить спільність ведення загальних справ. Адже можна займатися однією справою поряд, але не разом.

Поняття „ефективна команда” набирає популярність, і зараз гарячі дискусіїи концептуального характеру ведуться вже не довкола того, чим команди відрізняються від інших видів груп, а чим ефективні команди відрізняються від неефективних. Критерій ефективності в даному контексті представляється цілком доречним, але недостатнім. Результативність роботи команди визначається не лише внутрішніми характеристиками, але і зовнішніми обставинами. Успіх може супроводувати нікчемні команди, а від провалів і поразок не застраховані навіть найбільш гідні. Коректніше було б говорити про повноцінність або неповноцінність команд, іншими словами, про те, наскільки та або інша команда відповідає визначеному еталону. Тому визначення такого еталону (або еталонів) – важливе завдання.

Обговорюючи проблеми концептуального апарату, що склався в рамках командобудівної практики, не можна не зупинитися на відмінностях між поняттями „розвиток команди” і „командоутворення”. Розвиток команди – природний процес, що зазвичай відбувається без присутності консультанта або тренера і нерідко триває роками. Проте цей процес можна оптимізувати, застосовуючи сучасні технології роботи з групою, які дозволяють розвинути навички командної взаємодії, здатність ухвалювати рішення тощо – іншими словами, використовувати командоутворення. У ході командоутворення можна проводити узгодження індивідуальних цілей членів команди не тільки з загальнокомандними завданнями, але і з стратегічною лінією організації в цілому. При цьому під командоутворенням розумітиметься процес цілеспрямованого формування особливого способу взаємодії людей в організованій групі, що дозволяє ефективно реалізовувати їх енергетичний, інтелектуальний і творчий потенціал згідно стратегічним цілям організації.

Командоутворення, як і будь-яка інша сфера суспільної практики, ґрунтується на здоровому глузді, наукових досягненнях (фактах і методах) і аналізі самої практики, який у свою чергу проводиться науковими методами і прямує здоровим глуздом.

Вирішення таких спірних питань підтверджує необхідність написання такої книги.

Крім того, управлінська діяльність передбачає необхідність взаємодії з великою кількістю людей. Ефективні менеджери впливають, направляють, коректують, надихають ентузіазм і контролюють підлеглих, які об'єднані в групи. Ця книга – путівник в управлінні групами і відповідає на багато питань, що виникають у менеджерів на практиці. Вирішення завдань, направлених на досягнення групових результатів з використанням мінімальних ресурсів, неможливе без знання основних закономірностей групової динаміки. У даній книзі проблеми управління організаційною поведінкою розглядають з точки зору формування високоефективних робочих команд. Читач вчиться діагностувати проблеми групи, дізнається про основні умови її продуктивності, виробляє готовність протистояти соціальній ліні, формувати групи заданого типу і групи з певним рівнем згуртованості. У невеликому за об'ємом путівнику можна знайти відповіді на питання: як оцінювати і винагороджувати членів команди? Як формуються групові норми і чи можна вплинути на цей процес? Як члени групи впливають один на одного?

Особливе місце в книзі приділяється процесу колективного прийняття рішень в групах. Однією з основних переваг даного путівника є стислість, що поєднується з ґрунтовністю. Крім того, менеджери мають можливість не лише познайомитися з сучасними дослідженнями в сфері соціальної психології, але і дізнатися багато цікавого в тій сфері, про яку багато хто з них не замислюється, діючи на основі інтуїції. Науковий підхід, грунтовність і послідовність викладу дозволяють використовувати цю книгу як підручник.

Важливість отримання навичок формування групи (команди) випливає з практики, яка свідчить, що багато керівників мають слабке уявлення про потенційну цінність колективного підходу, про те, що на сучасній науковій мові називається „синергією колективу”.

Отже, мета цього підручника – надати можливість майбутнім фахівцям найглибше опанувати сучасні наукові, методологічні і практичні знання в галузі управління виробничими групами і командами. Тому підручник охоплює широке коло завдань систематизованих у двох частинах: 1. Управління групами у виробничих організаціях (розділи 1-5); 2. Управління командами у виробничих організаціях (розділи 6-17).

Посібник складений за принципом електронного посібника, що дає можливість завдяки гіперпосиланням швидко переходити до необхідного розділу чи пункту і назад до змісту. Останнє закладає основу для дистанційного вивчення дисциплін „Управління виробничими групами”, „Управління командами”.