1.4. Створення цільових груп в організаціях Цілі, задачі і напрями діяльності цільових груп, команд

Основне призначення цільових груп полягає в тому, щоб допомагати керівникам структурних підрозділів і організації в цілому більш ефективно вирішувати поставлені перед ними задачі.

Крім того, цільові групи створюються:

• для надання особі, відповідальній за конкретне питання, консультативної допомоги для ухвалення рішення;

• коли пропоноване рішення напевно виявиться дуже непопулярним в організації, використання комітету для ухвалення рішення може сприяти ослабленню незадоволеності відносно дій конкретних відповідальних осіб;

• запобігання підриву морального стану підлеглих, який можливий у разі нав'язування співробітникам рішення зверху;

• для координації роботи різних підрозділів організації, для висловлення точок зору керівників і для кращого розуміння ними свого місця в спільній справі;

• для розподілу повноважень між декількома особами у разі небажаності зосереджувати всю владу в руках однієї людини;

• для уникнення помилок в найважливіших питаннях і ослаблення тиску на вище керівництво.

Підсумовуючи сказане вище, зазначимо, що цілі створення цільових груп і команд взагалі розподіляються на дві групи: цілі керівників організації або її підрозділів і цілі учасників груп.

По-перше, керівники організації і її підрозділів, створюючи цільові групи, переслідують наступні цілі:

• збільшити інноваційні можливості колективу, вироблення нових і продуктивних ідей;

• мобілізувати членів групи або команди на творчу діяльність;

• розв'язати проблеми у відносинах, якщо вони зявилися, більш чітко розподілити обов'язки, усунути між особові конфлікти і підвищити результативність особистого внеску кожного учасника групи або команди;

• зменшити стресовий стан як для себе, так і для своїх підлеглих;

• використовувати групу або команду для подальшої розробки відкритого підходу до дозволу проблем в керівництві і для подолання труднощів внутрішньоорганізаційного або внутрішньофірмового управління, що витікають з традиційних підходів;

• організувати власний захист або досягнення особистої, нерідко корисливої мети;

• усунути недоліки бюрократичної ієрархічної системи управління, які зустрічаються зараз повсюдно в державному управлінні і бізнесі.

• зменшити вплив таких особливостей організацій, як: багатоцільова спрямованість поведінки, комплексність і надзвичайна складність їх внутрішніх зв'язків, обумовлена багатоманітними технологіями, інформаційними, організаційними і соціальними відносинами, об'єктивно виникаючими між людьми; неоднорідність організаційної структури управління, зв'язана з тим, що окрім формальних посадових відносин є ще і неформальні зв'язки; велика кількість індивідуальних особливостей працівників, що виявляються у відношенні до справи, начальства, колег, підлеглих, до самих себе; багатомодельність організацій.

По-друге, розглядаючи мету, що витікає з особистих потреб кожного працівника колективу, в першу чергу необхідно звернути увагу на класичні теорії групоутворення.