13.6. Формування системи моніторингових заходів і їх проведення

Формування системи моніторингових заходів і їх проведення – основна функція керівника (лідера) команди в єдиному і безперервному процесі командоутворення і підтримка стійкого розвитку команди.

Головне призначення моніторингу – створення статистично об'єктивної основи для формування стратегії і тактики стійкого розвитку команди, підтримка необхідного рівня ефективності її діяльності на всіх етапах функціонування.

Будь-який повноцінний моніторинг, що об'єктивно відображає суть і діагностику внутрішньо командних процесів, має відповідати двом принциповим вимогам¹:

1. Системність – моніторинг має забезпечувати можливість всебічної оцінки внутрішньокомандної ситуації і основних тенденцій її розвитку. Окремий фрагмент внутрішньокомандної ситуації (наприклад, ефективність взаємодії, або продуктивність, і т. д.) не дає можливість сформувати цілісну картину, оскільки є свого роду зрізом по аналізованому аспекту.

2. Повнота і логічна завершеність, тобто моніторинг має включати три основні етапи: отримання, статистичне накопичення певної інформації; аналіз і діагностування спостережуваних внутрішньокомандних явищ; формування заходів профілактики і підтримки стійкої ефективності команди.

Основними методичними вимогами до використовуваних в процесі моніторингу методів і прийомів діагностики є:

• об'єктивність і статистичність використовуваної інформації;

• порівняльний характер оцінок;

• багатокритерійний характер інтегральних оцінок;

• мінімізація використовуваних критеріїв;

• використання додаткової інформації і організація вибіркових цільових досліджень (на додаток до наявної статистики).

Об'єктивність і статистичніть використовуваної інформації. Інформаційна база моніторингу – це набір статистики спостережуваних в ході моніторингу явищ і результатів. Діагностична складова моніторингу спирається на кількісні і якісні оцінки, які можуть бути отримані в ході моніторингу. Кількісні оцінки виражаються числовими значеннями, якісні формуються як коментарі до них.

Порівняльний характер оцінок. Виявляється в тому, що будь-яка оцінка внутрішньокомандної ситуації або проблеми може бути надана тільки порівняно з умовною нормою. За умовну норму береться: колишній стан показника, цільовий стан, стан іншої команди тощо. Оцінити — це означає довести, що аналізована ситуація (проблема) відрізняється або не відрізняється від інших і показати, наскільки і по яких параметрах спостерігаються відмінності.

Багатокритерійний характер інтегральних оцінок передбачає оцінювання конкретної ситуації (проблеми) з системних позицій, тобто зі всіх можливих сторін її проявів і, особливо, наслідків.

Мінімізація використовуваних критеріїв має здійснюватися за єдиною ознакою — відповідність критерію суті ситуації (проблеми), його інформаційна місткість. Нерідко аналізовані параметри ситуації (проблеми) взаємозв'язані і взаємно доповнюють один одного. Проте включення в число критеріїв великого числа параметрів часто лише ускладнює або навіть робить неможливою процедуру оцінки. Тому при складанні програми моніторингу необхідно якісно сформулювати основні прояви ситуації (проблеми), а потім встановити мінімальне необхідне число конкретних показників і критеріїв оцінки.

Використання додаткової інформації при оцінці необхідне тоді, коли ситуація невизначена або неоднозначна. В цьому випадку організовується спеціальне дослідження.