Класифікація цілей

Критерії класифікації	Групи цілей
Період встановлення	Стратегічні, тактичні, оперативні
Зміст	Економічні, організаційні, наукові, соціальні, технічні, політичні
Структура	Маркетингові, інноваційні, кадрові, виробничі, фінансові, адміністративні
Середовище	Внутрішні, зовнішні
Пріоритетність	Особливо пріоритетні/ пріоритетні /інші
Вимірюваність	Кількісні, якісні
Повторюваність	Постійні (що повторюються), разові
Ієрархія	Організація, підрозділ

Домовленості з приводу цілей визначають і методи роботи, за допомогою яких цілі досягаються найбільш успішно і ефективно, а отримані результати можуть бути виміряні.

Встановлення пріоритетів — основне правило ефективної діяльності. Слід розуміти, що ви не все можете і не все повинні зробити. Від неістотних задач слід стриматися. Спочатку розв'язуються „життєво важливі проблеми”, а вже потім — численні „другорядні”.

АВС-аналіз. В 1897 р. італійський економіст В. Парето показав нерівномірність розподілу доходу за регіонами Італії. В 1907 р. М. Лоренц виявив, що невелика частина населення виробляє велику частину національного доходу. Розвитком цієї статистичної закономірності стало «правило Парето»: обмежене число (20%) елементів, що становлять явище, на 80% обумовлюють його виникнення, 20% компаній виробляють 80% об'єму продукції, 20% компонентів товару складають 80% його вартості, 20% дослідників публікують 80% статей тощо. Серед елементів, що становлять проблему, тільки невелика частина має життєво важливе значення, тому при вивченні проблеми необхідно сфокусувати увагу на значущих елементах і не надавати великої уваги іншим.

Спираючись на правило Парето, всі задачі розбиваються на три частини. Група А — задачі, що мають значущість 65% за питомої ваги 15%, група В — задачі, що мають значущість 20% за питомої ваги 20%, група С — задачі, що мають значущість 15% за питомої ваги 65%. Це групування дає основу для вибору черговості рішення проблем. Спочатку розв'язуються задачі, яких трохи, але які дають велику значущість для підсумкового результату.

Принцип Ейзенхауера. Всі задачі розділяються на три групи. 1) задачі, які слід виконати без зволікання, 2) задачі, для яких слід встановити термін виконання, 3) задачі, які слід передати для вирішення іншим.

. Проблема розглядається з погляду різних рівнів вирішення проблеми:

• перший рівень — вирішення проблеми за рахунок невеликих організаційних змін; тут не вимагається великих витрат, і варіанти поліпшень виявляються без додаткових зусиль;

• другий рівень — спроба залучення додаткових ресурсів для доповнення діючого механізму, без зміни його принципів, що склалися;

• третій рівень — проблема розв'язується за рахунок принципових змін правил, принципів, умов;

• четвертий рівень — залучення принципово інших сфер знань для зміни умов роботи даного об'єкту і його призначення.