Типи малих груп, що використовуються у виробничих організаціях.

Для ефективного управління організацією менеджеру необхідно розуміти соціальну структуру організації і особливості різних видів груп, в які об'єднуються люди.

Малі групи у виробничих організаціях розподіляються на такі типи залежно від певних ознак:

• за терміном дії (існування): постійні і тимчасові;

• за ступенем однорідності членів групи (за віком, статтю, професією, статусом, рівнем освіти тощо): однорідні (гомогенні), різнорідні (гетерогенні);

• за способом формування (за характером внутрішніх зв'язків): формальні і неформальні;

• за статусом: офіційні, неофіційні;

• за рівнем свободи, що надається її учасникам при входженні в групу: групи безумовної обов‘язковості, групи повної добровільності;

• за рівнем свободи активної участі в діяльності групи: групи з постійно активною участю, групи з епізодичною або навіть формальною участю;

• за значущістю конкретної групи для особистості: групи включення (актуальні групи членства) і референтні групи;

• за критерієм працездатності: група “Х”, група “У”, група “Z”;

• за рівнем відкритості, доступності групи впливу оточуючого її соціального середовища, суспільства: відкриті і закриті;

• за рівнем розвитку груп: Конгломерат, Номінальна група, Асоціація, Кооперація, Автономія, Корпорація, Колектив;

• за функціями: орієнтовані на досягнення певної мети або цілей, орієнтовані на реалізацію спільних інтересів, орієнтовані на спілкування;

• за ступенем підготовленості і специфіки спілкування: акциденція, коміція, компанія, коаліція, команда, когорта.

Типи і відмітні ознаки малих цільових груп (комітетів)

Як вже вказувалося, четвертим типом формальної групи, окрім групи керівника, функціональної і виробничої груп, є комітети.

Комітет – це група усередині організації, якій делеговані повноваження для виконання якого-небудь завдання або комплексу завдань. Іноді комітети називають радами, цільовими групами, комісіями. Але у всіх випадках тут мається на увазі, що вони створюються для групового ухвалення рішень і здійснення дій, що відрізняє комітет від інших організаційних структур.

Правильне використання комітету – дуже ефективний засіб досягнення певної мети. Є два основні типи комітетів: спеціальний і постійний.

Спеціальний комітет – це тимчасова група, сформована для виконання певної мети. Керівник відділення банку може утворити спеціальний комітет для виявлення проблем в обслуговуванні клієнтів, а також альтернативних способів їх коректування. Конгрес часто створює спеціальні комітети для вивчення особливих проблем або для вирішення делікатних питань.

Постійний комітет – це перманентно діюча група усередині організації, має конкретну мету. Частіше за все постійні комітети використовуються для надання організації консультацій з питань нескороминущої важливості. Відомий приклад постійного комітету, який часто наводиться – це рада директорів. Рада директорів великої компанії може бути поділена на постійні комітети, такі як ревізійна комісія, фінансова комісія і виконавчий комітет. Президенту великої компанії часто підлеглі такі комітети як комісія із вироблення політики, група планування, комісія по розгляду скарг співробітників, комісія по перегляду зарплати.

Прикладами комітетів є: техрада ; еконрада; кадрова рада; комісія по розслідуванню порушень; планерка; селекторні наради; виробничі наради на рівні директора; виробничі наради по підрозділах; групи якості; тимчасові творчі колективи.

Комітети володіють або лінійними, або штабними повноваженнями. Кабінет Міністрів і Рада Національної Безпеки, наприклад, є постійними комітетами уряду з штабними повноваженнями. Рада директорів корпорації є постійним комітетом з лінійними повноваженнями в організації. Рада не тільки консультує президента фірми, але може також виконувати дії для здійснення своїх рішень через лінійну організацію. Коли комітети мають лінійні повноваження, як і рада, це називається «множинним керівником». Великі компанії іноді вдаються до інституту «множинних керівників» на додаток до Ради директорів, щоб сформулювати і здійснити крупні стратегічні і фінансові заходи.

Як і інші інструменти управління, комітет буде ефективним тільки тоді, коли всі або велика частина чинників даної ситуації диктують вибір саме цього інструменту. Більшість теоретиків управління радить вдаватися до цієї форми управління, коли група може виконати цю роботу краще, ніж один керівник, або коли організація, передаючи всю владу в руки однієї людини, піддає себе ризику. Нижче наводяться ситуації, коли управління за допомогою комітетів може бути переважним: коли проблема вимагає великого досвіду в якійсь певній сфері, можна використовувати такий інструмент як комітет для надання особі, відповідальній за дане питання, консультативної допомоги для ухвалення рішення; коли пропоноване рішення напевно виявиться дуже непопулярним в організації, використання комітету для ухвалення рішення може сприяти ослабленню незадоволеності відносно дій конкретних відповідальних осіб; коли колективне ухвалення рішення піднімає дух організації, комітет може привернути підлеглих до участі в процесі вироблення рішень; коли є необхідність координувати роботу різних підрозділів організації, комітет може стати форумом для висловлення точок зору керівників і допомогти їм зрозуміти своє місце в спільній справі; коли небажано зосереджувати всю владу в руках однієї людини, комітет може розподілити повноваження між декількома особами.

Окрім комітетів, до цільових груп, на наш погляд, відносяться і крос-функціональні групи. Характеристика крос-функціональних груп наведена в табл. 1.3.

Таблиця 1.3.

Характеристики цільових груп

Ознаки	Типи цільових груп		Інтактні групи
	Крос-функціональні групи (спеціальні комітети)	Постійні комітети, ради, комісії тощо
Членство	Члени групи представляють більш ніж один підрозділ	Члени групи представляють природну робочу групу або підрозділ	Члени групи представляють більш ніж один підрозділ
Вимірювання	Досягнення виконання поставленої задачі або певного рубежу	Досягнення поставленої організаційної мети	Виконання роботи відповідно до статуту або правил
Мета	Фокус на одній задачі	Виконання декількох задач в певних межах	Координація або удосконалення діяльності
Приклади	Групи рішення проблем; Команди бізнес-вдосконалення; Групи доставки товару	Виробничі підрозділи; Робочі групи	Технічні ради; Страйкові комітети; Координаційні ради

Крос-функціональна група формується з представників різних підрозділів формальної організації і відображає їх інтереси. Для груп цього типу характерна наявність конкретного, одноразового завдання, що позначає результат, проблему або можливість. Тривалість існування групи визначається завершеністю завдання. Для членів групи робота над завданням є вторинною по відношенню до їх основної роботи. Керівник групи може бути формально призначеним або обраним з членів групи.

Інтактна група (інтактний — незайманий, неушкоджений, цілий) є виробничим підрозділом або довготривало існуючою робочою групою, що виробляє певний продукт або послугу. Вона може мати керівника, який, не будучи членом групи, забезпечує порядок і координацію робіт, що дозволяє членам групи фокусувати зусилля на поставлених задачах. В інших випадках група може мати керівника, що є її членом, який також проводить збори і координує взаємозв'язки групи з іншими групами. В деяких випадках роль керівника може виконуватися і поперемінно членами групи у міру розвитку їх лідерських навичок або залежно від ситуації.