Модифікований метод Дельфі.

Метод Дельфі в сучасному розумінні – це процес, в результаті якого учасники групи (або незалежні експерти) приходять до консенсусу щодо певних подій, не удаючись до безпосередньої дискусії. Метод Дельфі сприяє розробці незалежності мислення членів групи, перешкоджає безпосередній конфронтації учасників процесу і позбавляє їх можливості відстоювати свої ідеї. Крім того, пошук вирішень проблеми даним методом дозволяє враховувати думку меншості, і в окремих випадках він може стати вирішальним.

Найбільш суттєва перевага даного методу полягає в тому, що учасники групи, що мають широкий розмах думок, можуть спільно користуватися інформацією про позиції інших експертів, що сприяє переосмисленню поставленої проблеми і досягненню згоди по запропонованих варіантах вирішення проблеми.

Цей метод особливо ефективний для вирішення технологічних проблем, оскільки точних даних для передбачення проривів в технологічній сфері, як правило, не буває.

Існує багато різних модифікацій методу Дельфі, використовуваних в різних сферах діяльності. Проаналізувавши декілька варіантів даного методу, група може розглянути і випробувати його нову модифікацію, що враховує основні цілі, – незалежність думок при розгляді варіантів вирішення проблеми, можливість врахувати думку всіх учасників групи і досягти згоди¹. Розглянемо послідовність реалізації методу Дельфі.

1. Зробити огляд по аналізу проблеми і зібраним даним. Надати кожному членові групи висунути свої ідеї (варіанти) вирішень проблеми.

2. Скласти загальний список запропонованих варіантів вирішення проблеми.

3. Надати можливість кожному учасникові групи оцінити запропоновані варіанти і обґрунтувати свою оцінку по кожному варіанту рішення.

4. Проаналізувати отримані результати і визначити загальні і крайні оцінки.

5. Уважно ознайомитися з думками всіх учасників по кожному варіанту вирішення проблеми і ще раз оцінити їх.

6. В разі майже одноголосного збігу думок і оцінок можна закінчити обговорення. В разі наявності крайніх думок – продовжити незалежне обговорення, поки експерти (учасники групи) не прийдуть до консенсусу (згоди).

Рекомендації керівнику щодо реалізації методу „Делфі”:

Щодо першого кроку: Передбачається, що до початку цього етапу висунуто формулювання проблеми, зібрані й інтерпретовані всі дані. Тепер необхідно визначити можливі варіанти рішення. На даному кроці можна або виявити і зафіксувати ці варіанти методом мозкового штурму, або самостійним визначенням шляхів вирішення проблеми кожним з учасників групи. Керівник або координатор групи пропонує її учасникам скласти перелік можливих вирішень проблеми, записати їх кожному на своєму окремому листі паперу. В даному випадку кожен працює самостійно. Даний крок може бути організований або під час проведення зборів групи, або членам групи пропонується виконати це завдання між зборами.

Щодо другого кроку: Керівник збирає всі листки і складає загальний список ідей. Пропозиції, що повторюються, вважаються як одне, і ніщо не повинно вказувати, що окрема ідея була висловлена декількома людьми. Як тільки загальний список ідей буде складений, керівник групи повинен оформити весь список запропонованих рішень окремо для кожного учасника.

Щодо третього кроку: Після того, як сформульований повний список варіантів вирішення проблеми, кожного учасника групи просять оцінити важливість запропонованих ідей і записати свої оцінки в таблиці. Можна скористатися двома способами оцінки при проведенні даного методу. Перший спосіб - оцінювати ідеї рекомендується по 10-ти бальній шкалі. При цьому оцінка повинна відповідати найпріоритетнішому і найбільш важливому варіанту вирішення даної проблеми. Другий спосіб - якщо варіантів рішення менше 10, то можна проранжувати їх в порядку важливості для того, щоб оцінити їх таким чином. Крім того, по кожному варіанту необхідно висунути свої доводи або думки на користь виставленої оцінки.

Щодо четвертого кроку: Керівник збирає листки з оцінками у всіх учасників групи і обробляє їх. Завдання керівника – виявити і узагальнити найбільш оцінки, що часто повторюються, по кожному варіанту рішення. Отримані дані від всіх учасників групи зводяться в одну таблицю. Одночасно необхідно проаналізувати наявність крайніх оцінок (що сильно відрізняються за своїм значенням від останніх) по кожному варіанту рішення і також зафіксувати ці дані.

Щодо п’ятого кроку: Можливо, на попередньому кроці всі прийдуть до однакової думки, а можливо і ні. Якщо думки учасників будуть дуже близькими, то це визнається за остаточний результат. Якщо є суттєві відмінності, то процес оцінки продовжується. На даному кроці при черговій зустрічі групи керівник роздає учасникам листи, в яких зафіксовані ідеї (варіанти) сформульованих ними раніше рішень і доводи (думки) на користь виставлених оцінок по кожному з них. Всі учасники групи повинні уважно ознайомитися з думками один одного по всіх варіантах запропонованих рішень і після цього ще раз проставити оцінки по варіанту кожного рішення в новому листі.

Щодо шостого кроку: Керівник знов збирає оцінки учасників і обробляє їх, потім порівнює нові дані з отриманими раніше. Якщо дані стали одноріднішими, тобто більшість учасників оцінили різні варіанти вирішення проблеми майже однаково, і немає крайніх значень оцінок, то обговорення на цьому можна закінчити і виділити найбільш пріоритетні варіанти для подальшого розгляду. Але якщо як і раніше залишилися полярні думки, то варто далі окремо обговорити думки меншості (повторити кроки 5 і 6, тільки представити для обговорення варіанти рішення і думки про них тільки тих учасників, які не згодні з більшістю). У разі, коли згода учасників групи по яких-небудь варіантах рішень не досягнута, можна перейти до методу „Обмін думками”.