Рекомендації керівникові щодо використання методів колективного прийняття рішень при пошуку рішень

Після того, як група провела аналіз проблем і зібрала додаткову інформацію, що уточнює причини проблеми, необхідно визначити шляхи її вирішення. В цьому випадку необхідно застосувати найрізноманітніші методи, що спонукають і до аналітичного, і до творчого мислення, оскільки різні групи розглядають різні проблеми, що вимагають відповідно різного підходу до їх вирішення.

Описані нижче методи дозволяють враховувати самі різні можливості і є корисним доповненням до набору вже наявних в арсеналі окремих дослідників і груп. Не всі вони взаємозамінні; деякі з них розроблені для застосування в специфічних обставинах, пов'язаних з характером роботи групи або даної проблеми.

Розглянемо методи (напр., метод Дельфі і обмін думками), за допомогою яких можна вибрати альтернативні варіанти рішень. Але спочатку необхідно провести мозковий штурм по висуненню цих ідей. Зробити це можна за допомогою методів, що вже розглядались раніше: метод „бритва Оккама”, діаграма спорідненості, деревовидна діаграма а також інші методи – аналіз силового поля, колажі і фантазії, матрична діаграма. Також при вирішенні виробничих завдань доцільно використовувати методику побудови діаграми „риб'ячі кістки”. Тільки в даному випадку в лівій частині аркуша розташовують формулювання бажаного результату, від неї проводиться лінія (хребет риби), потім визначаються головні заголовки областей, яких неминуче торкнуться при реалізації даного рішення, далі – деталізувати по рівнях 2-го, 3-го і так далі порядку. Розглянемо методи детальніше.

Аналіз силового поля.

Аналіз силового поля був розроблений Куртом Льовіним для того, щоб проблеми могли бути представлені наочно¹. Цей метод спирається головним чином на аналітичне мислення. Він застосовується при розгляді безлічі ситуацій і повинен знаходитися в арсеналі всіх груп, що вирішують проблеми. Даний метод відображає кожну проблему як баланс двох протилежно направлених систем сил. Сили однієї з цих систем намагаються змінити поточну ситуацію в кращу сторону і називаються рушійними. Сили, що протистоять ним, прагнуть змінити ситуацію в гіршу сторону і називаються стримуючими (рис. 10.12.).

Аналіз силового поля є дуже потужним методом для генерації ідей вирішення проблеми і подальшого їх ранжирування.

Рис.10.12. Діаграма сил і чинників, що сприяють і перешкоджають вирішенню проблеми

В цілому, аналіз силового поля варто проводити у наступній послідовності¹:

1. Визначити найгіршу і якнайкращу з всіх можливих ситуацій.

2. Виділити стримуючі сили і оцінити їх.

3. Виділити рушійні сили і оцінити їх.

4. Оцінити можливості впливу на дані сили.

5. Виявити пріоритетні області для подальшого розгляду.

6. Скласти план дій за рішенням проблеми.

Спочатку група повинна визначити найгіршу та ідеальну з можливих ситуацій щодо даної проблеми. Після аналізу проблеми, збору й інтерпретації даних поточний стан справ повинен стати зрозумілішим. Для цього слід записати на окремих великих листах найкращий і найгірший сценарії розвитку ситуації і помістити їх на лівому і правому краях поля з трьох великих листів.

Далі група обговорює і узгоджує стримуючі сили, що перешкоджають руху групи до ідеалу і що змінюють ситуацію в гіршу сторону. Необхідно зафіксувати їх на великому аркуші. Коли всі такі сили будуть виявлені, група повинна проранжувати їх по важливості. Оцінки мають бути записані у відповідній колонці таблиці аналізу силового поля.

Потім повторюються дії попереднього кроку, але цього разу увага має бути зосереджена на рушійних силах.

Після чого група повинна розглянути ці дві сукупності сил і обговорити, наскільки легко вони піддаються зміні. І знову необхідно використовувати систему оцінок (табл.10.2.):

Таблиця 10.2.

Система оцінок

Визначення	Рейтинг
Сила, яку легко змінити	4
Сила, яка може бути змінена з деякими зусиллями	3
Сила, яку дуже важко змінити повністю, але можливо змінити трохи, докладаючи великі зусилля	2
Стійка, непіддатлива зміні сила	1

При оцінюванні сил в такий спосіб група повинна обговорити, хто конкретно зможе зробити вплив на всі ці сили. Та ж сама система оцінки має бути використана при оцінюванні здатності самої групи впливати на дану силу. Аналогічно оцінюється здатність інших людей робити вплив на дану силу.

На наступному етапі групі необхідно оцінити, на яких силах слід зосередити свою увагу. Це може бути зроблено за допомогою цифр: підсумовуванням оцінок важливості і здатності робити вплив на конкретну силу (групи або інших людей). Після цього групі необхідно виявити вищі оцінки, оскільки вони позначають одночасно як важливість сили, так і можливість легко вплинути на неї або самою групою, або іншими людьми.

Тепер, коли група зрозуміла, на чому слід зосередити свої зусилля, вона може починати розробку плану дій, тобто перейти до наступного кроку.

Щоб скласти ефективний план дій, група повинна відповісти на декілька питань, які допоможуть визначити конкретні кроки, спрямовані на зменшення/усунення стримуючих сил і посилення рушійних сил. В більшості випадків краще почати зі складання плану дій із зменшення або усунення стримуючих сил, оскільки це найбільш ефективний шлях вирішення проблеми.