Діаграма спорідненості.
Метод, який розроблений для пошуку проблеми або для полегшення розуміння якої-небудь ідеї, завдяки сполученню лінгвістичних даних, асоціативно пов'язаних один з одним1. Цей метод виражає факти, думки або ідеї ще хаотичної або невизначеної проблеми, що описується словами (лінгвістичні дані), і об'єднує ці дані по асоціаціях в діаграмі спорідненості так, щоб відшукати проблему, зробити прогноз на майбутнє або полегшити розуміння ідеї2.
Загальний вигляд діаграми спорідненості і визначення основних порушень процесу з метою вживання заходів по їх усуненню приведений на рис.10.5.
Рис. 10.5. Принцип побудови діаграми спорідненості 3
Процес створення діаграми є творчим засобом організації значних якостей даних, таких як ідеї, побажання споживачів або думки учасників обговорюваної проблеми за принципом спорідненості різних усних даних, та ілюструє асоціації, а не логічні зв'язки. Метод діаграми спорідненості застосовується як засіб отримання інформації, необхідної для досягнення мети, так, щоб процес об'єднання, показаний на цій діаграмі, забезпечував краще розуміння проблеми і в результаті ефективніше рішення за допомогою групового мислення.
Цей метод краще всього застосовувати для загальних формулювань проблем щодо будь-яких поліпшень і змін окремих процесів або діяльності організації в цілому. Процес побудови діаграми рекомендовано здійснювати у наступній послідовності4:
1. Після етапу постановки проблеми (або визначення предмету чи теми розгляду), яка стане основою для обговорення в групі, необхідно провести мозковий штурм з метою збору даних для побудови діаграми спорідненості. Даний метод передбачає не тільки усну роботу, але і роботу з картками, тому до нього необхідно підготуватися заздалегідь. Учасникам роздаються картки (або невеликі листки паперу) і кожному членові групи надається умовний порядковий номер. На дошці розміщують великі листи паперу. Ідеї, що надходять при проведені мозкового штурму, ведучий фіксує на великих аркушах один під одним, присвоюючи кожній порядковий номер. При фіксації пропозиції, номер якої відповідає кінцевому числу учасників групи, наступну ідею ведучий фіксує під цифрою 1 напроти першої пропозиції першого стовпчика і створює наступний, присвоюючи порядкові номери кожній подальшій ідеї. Далі створюються подібні стовпчики з ідей, що надходять, число рядків якого дорівнює числу учасників групи. Далі кожен учасник групи переписує на окремих картках ідеї з дошки під відповідним йому номером.
2. На даному кроці необхідно згрупувати споріднені дані по напрямах різних рівнів згідно принципам, приведеним на рис. 10.5. Ця компіляція може бути здійснена таким чином: ведучий вибирає першу ідею із списку і просить учасників знайти на своїх картках ідеї, які здаються спорідненими між собою в деякій мірі; групі пропонується визначити загальний заголовок для згрупованих ідей, який фіксується на аркуші паперу і в нього вкладаються картки, що відносяться до нього; після вибору для угрупування ідей із загального списку, ведучому необхідно певним чином відзначити їх на великих листах паперу, щоб вже не розглядати їх далі. Потім група аналогічним чином групує споріднені дані і присвоює їм заголовки.
3. Група повинна розглядати заголовки визначених ними груп і спробувати об'єднати деякі з них під загальним заголовком. Тема заголовка повинна в деякому розумінні резюмувати спорідненість між вибраними групами даних. Цю процедуру необхідно повторити з виділенням провідних напрямів, таким чином, створюючи ієрархію. Аналіз закінчують, коли учасники згрупують дані відповідно до певної кількості і рівнів провідних напрямів відповідно до принципів побудови діаграми спорідненості (рис.10.5). Необхідно відмітити, що можна починати групування споріднених даних з визначення заголовків рівнів ієрархії. Вибираючи першу ідею із списку для подальшого групування, група може дати назву рівню, до якого відноситиметься ця ідея, і далі вибирати споріднені дані, орієнтуючись на заголовок.