Механізми групової динаміки в організації

Групова динаміка — це сукупність внутрішньогрупових соціально-психологічних процесів і явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності організації і психологічні зміни, що відбуваються в ній; це процес взаємодії членів організації на основі взаємозалежності і взаємовпливу в цілях задоволення як особистих, так і групових інтересів і потреб¹.

Групова динаміка виражена в наступних основних процесах і явищах: керівництво і лідерство; приймання групових рішень; нормоутворення, тобто вироблення групових думок, правил, цінностей тощо; формування функціонально-ролевої структури; об'єднання; груповий тиск і інші способи регуляції індивідуальної поведінки; конфлікти тощо.

Виявляючись постійно і не припиняючись ні на хвилину, вказані процеси і явища зрештою формують наступні групові феномени в організації:

• систему соціальних зв'язків і контактів, що виявляються в спілкуванні, взаємодії і взаєминах співробітників, їх психічній сумісності (взаємні оцінки, домагання, вимоги і навіювання, наслідування і самоствердження, змагання або суперництво і ін.);

• групова (колективна) думка, тобто узагальнюючий показник групових переконань, поглядів, установок, забобонів, відносин до значущих явищ навколишній дійсності;

• групові (колективні) настрої, тобто спільні переживання конкретних подій, фактів; схожі емоційні стани, що опановують на якийсь час всю організацію або окремий підрозділ в ній;

• внутрішньо організаційні (усередині колективні) звичаї, традиції, звички, тобто відносно стійкі способи реагування на явища навколишньої дійсності, що передаються; норми і стереотипи поведінки, дій і спілкування співробітників, що стали груповою (колективною) потребою¹.

Основні чинники, що впливають на направленість групової динаміки. До основних чинників, що впливають на спрямованість процесів групової динаміки, відносяться:

• мотивація, тобто те, чого чекають члени організації;

• структура влади в організації, тобто якісне вираження влади і авторитету окремих членів організації і її підгруп;

• стиль управління керівника організації;

• достатність процесу комунікації в організації;

• результати діяльності і авторитет організації;

• відчуття приналежності до організації, причетності (непричетності) до справ організації, ступінь відповідальності за результати роботи тощо. [¹].

Феномени групової життєдіяльності

Життя будь-якої організації — це море, в якому представлені різноманітні поведінкові прояви і ефекти кожного співробітника; море, що має свої відпливи і припливи, шторми і штиль; море, що має свої теплі і холодні течії. Від керівника організації найбільшою мірою залежить, яким чином він поведе управлінський корабель, подорожуючи по цьому морю людських емоцій і пристрастей.

Вже згадуваний психолог Д. Майерс (1997) зумів уміло все різноманіття людських проявів в групі звести до шести основних групових феноменів². Давайте услід за ним звернемося до їх аналізу.

1. Феномен соціальної фасилітації (від англ. fasility — легкість, сприятливі умови) або закономірність Майерса: присутність інших завжди діє збуджуюче і благотворно позначається на вирішенні простих і звичних завдань (у яких домінує правильна відповідь); заважає вирішенню складних і нових завдань (у яких домінує неправильна відповідь або відповіді немає зовсім).

2. Феномен соціальних лінощів або закономірність Латане, Вільямса і Харкінса: люди докладають менше зусиль у тому випадку, коли вони об'єднують свої анонімні зусилля ради спільної мети, ніж в разі індивідуальної відповідальності, коли видно вклад кожного окремо в спільну справу.

3. Феномен деіндивідуалізації або чому разом ми робимо те, чого не почали б робити поодинці.

Коли збудження і розмивання відповідальності комбінується, нормативна заборона інколи слабшає. Результатом можуть бути дії, що варіюють від легкого порушення заборон (вигуки під час зборів, нарад) до імпульсного самовираження (груповий вандалізм, оргії) і навіть до руйнівних соціальних вибухів (вуличні безлади, стихія натовпу). У певних групових ситуаціях люди схильні до того, щоб відкинути нормативне обмеження, втратити почуття індивідуальної відповідальності, відчути те, що психолог Л. Фестінгер з колегами назвали деіндивідуалізацією. Таким чином, під феноменом деіндивідуалізації розуміється втрата самосвідомості і боязні оцінки, коли нормативна заборона значно слабшає.

4. Феномен групової поляризації, вперше описаний С. Моськовічі і М. Заваллоні. Суть його виявляється в тому, що обговорення актуальних проблем в групі частенько підсилює початкові установки її членів, як позитивні, так і негативні; зсув середньої тенденції до свого полюса замість розколу думок усередині групи.

5. Феномен огруплення мислення, описаний І. Джанісом, полягає в тому, що для групи інтереси групової гармонії часто важливіше за ухвалення реалістичних рішень. Дія цього феномену особливо часто виявляється в діяльності групи, що ухвалює управлінські рішення.

Група завжди прагне до внутрішньої гармонії навіть всупереч вимогам принципу реалізму. Особливо це вірно тоді, коли: в групі сильна потреба в єдності; група ізольована від альтернативних ідей; лідер дає зрозуміти, чого він хоче від групи.

6. Феномен впливу меншості, описаний С. Моськовічі, що полягає в тому, що меншість групи найвпливовіше за умов послідовності в своїх поглядах, упевненості в своїй правоті і здатності приваблювати прихильників з числа більшості. Навіть якщо всі ці чинники не переконають більшість прийняти погляди меншості, вони збудять у більшості сумніви в собі і схилять його до розгляду інших альтернатив, що часто приводять до кращого, більш творчого рішення.

Феномени, які були розглянуті, показують складність, суперечність, пульсуючий характер групової життєдіяльності. Знання керівником закономірностей дії цих феноменів дозволяє не лише прогнозувати розвиток групових процесів, але і управляти ними.